ПОИСК:

Народно-трудовой союз Украины


Матеріали установчого з’їзду політичної партії "Народно-трудовий союз України"

11 квітня 2006 року Міністерство юстиції України під 130-м порядковим номером зареєструвало нову політичну партію – Народно-трудовий союз України (НТСУ).

Николай Песоцкий

Выступление Н.Ф.Песоцкого на съезде

Перший (установчий) з’їзд Народно-трудового союзу України відбувся у Києві 4 березня 2006 року. В ньому взяли участь 56 представників 20 областей України, Автономної республіки Крим та Києва.

Головою НТСУ обрано Миколу Федоровича Песоцького.

Оргкомітет зі створення партії було створено у жовтні минулого року. У листопаді у всіх регіонах України розпочали діяльність ініціативні групи зі збору підписів на її підтримку. В підсумку було зібрано більше 18 тисяч підписів громадян.

З листопада 2005 по лютий 2006 року Оргкомітет формував ідеологічні засади партії, працював над оформленням документів, необхідних для проведення установчого з’їзду та реєстрації в Міністерстві юстиції України, перш за все – Статуту й Програми.

Сьогодні ми розміщуємо на сторінках сайту розгорнуту інформацію про Народно-трудовий союз України, а також пропонуємо Вашій увазі основні документи, розглянуті й ухвалені установчим з’їздом.

***

ЗАРЕЄСТРОВАНО

Міністерством юстиції України

11 квітня 2006 року

Свідоцтво № 130-п.п.

Заступник Міністра

Л.М. Горбунова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Установчим з`їздом

політичної партії „Народно-трудовий союз України”

Протокол № 1 від 4 березня 2006 року

СТАТУТ

ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „НАРОДНО-ТРУДОВИЙ СОЮЗ УКРАЇНИ”

м. Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Політична партія „Народно-трудовий союз України”, скорочена назва – НТСУ (далі НТСУ або Партія) – політична партія, що створена й діє на принципах законності, демократії, гласності, добровільності, дисципліни, спільності інтересів, внутріпартійної демократії, рівноправності її членів, відповідальності та патріотизму і об’єднує у своїх лавах громадян України.

НТСУ поширює діяльність на всю територію України та здійснює її на основі Конституції України, Закону України „Про політичні партії в Україні” та чинного законодавства України й міжнародно визнаних правових норм, згідно із власним Статутом, Програмою НТСУ і рішеннями керівних органів партії.

1.2. Назва Партії.

Повна назва Партії – політична партія „Народно-трудовий союз України”. Скорочена назва Партії – „Народно-трудовий союз України” або НТСУ. Дані назви рівнозначні.

1.3. НТСУ набуває прав юридичної особи з дати державної реєстрації згідно із встановленним чинним законодавством порядком.

1.4. НТСУ має самостійний баланс, поточні рахунки (в тому числі й валютні) в установах банків, круглу печатку й штамп зі своїм найменуванням, прапор, емблему та іншу атрибутику, зразки яких затверджуються Політбюро Центрального комітету партії. Символіка реєструється в установленому законодавством порядку.

1.5. НТСУ відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, на яке, згідно з чинним законодавством, може бути накладене стягнення. Держава, її органи та установи не відповідають за зобов'язаннями НТСУ, так само як НТСУ не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, її органів та установ.

1.6. НТСУ має право здійснювати щодо майна та коштів, які знаходяться у його власності, будь-які угоди, що не суперечать його статутним цілям та законодавству України.

1.7. НТСУ на добровільних засадах може вступати до політичних та інших об’єднань, у тому числі міжнародних, мета і методи діяльності яких відповідають Статутові НТСУ, підтримувати зв’язки з політичними партіями та громадськими організаціями інших держав, укладати угоди про співробітництво і здійснювати інши заходи, які не суперечать Законам і міжнародним угодам України.

1.8. Юридична адреса НТСУ – Україна, 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 9-В.

Съезд Народно-трудового союза Украины

Съезд Народно-трудового союза Украины

2. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ НТСУ

2.1. Основна мета НТСУ – сприяння розбудові економічно сильної, демократичної соборної України, прискорення побудови громадянського суспільства, відстоювання інтересів людини найманої праці, захист її прав і свобод на засадах демократії, гуманізму й соціальної справедливості, підвищення добробуту людей.

2.2. НТСУ розробляє і впроваджує в життя власну політику у державному, економічному, соціальному та культурному будівництві. Для її практичної реалізації НТСУ бере участь у розробці державної політики, формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування через представництво в них членів партії, а також приймає участь у втіленні в життя загальнонаціональних і регіональних програм суспільного розвитку та здобуття влади в Україні конституційним шляхом.

2.3. Для досягнення поставленої мети НТСУ у встановленому чинним законодавством порядку ставить наступні завдання:

- сприяти створенню необхідних умов для реалізації можливостей громадян України через розвиток демократичних, соціальних та економічних підвалин української державності;

- брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;

- утверджувати верховенство права, захищати права людини, приймати участь у формуванні в Україні солідарного громадянського суспільства, в якому будуть надійно захищені законні права і свободи громадян, їх політичні, економічні, соціальні та культурні інтереси;

- здійснювати політичні заходи, що спрямовані на реалізацію загальнонаціональної програми з розвитку місцевого самоврядування;

- відстоювати ідеали демократії, протидіяти проявам тоталітаризму;

- сприяти процесам соціалізації економіки й суспільства, ставлячи понад усе інтереси громадян України;

- працювати над утвердженням засад реального народовладдя через удосконалення механізмів політичної, економічної та соціальної демократії;

- брати участь у забезпеченні умов для культурно-національного відродження та розвитку української нації, усіх національних, культурних і релігійних груп в Україні;

- працювати у взаємодії з органами державної влади, профспілками, громадськими організаціями, а також тими політичними партіями, статутні завдання яких не протирічать статутним завданням НТСУ.

2.4. НТСУ дотримується наступних засад внутрішньопартійних відносин та своєї діяльності:

- рівності прав усіх членів Партії;

- права парторганізацій, кожного члена Партії на участь у розробці політики НТСУ;

- самоврядування і самостійності партійних організацій у вирішенні питань внутрішнього життя і діяльності в межах статутних та програмних документів, рішень керівних органів Партії;

- виборності, періодичної змінюваності та звітності партійних органів і їх керівників перед членами Партії;

- поваги до думки меншості у Партії;

- відкритості й колегіальності у прийнятті рішень;

- персональної відповідальності за виконання ухвалених рішень;

- неухильного виконання рішень вищих партійних органів всіма органами та членами Партії;

- права усіх органів та членів Партії брати участь в обговоренні й розробці рішень, апелювати в разі незгоди з ними до вищих партійних інстанцій, не припиняючи їх виконання.

2.5. НТСУ та його організації будуються за територіально-виробничою ознакою. Не допускається створення і діяльність осередків Партії в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Підпорядкованість партійних організацій визначається відповідно до встановленої підпорядкованості адміністративно-територіальних одиниць, на які вони поширюють свою діяльність.

2.6. Вищим керівним органом НТСУ є З’їзд Партії, який визначає кількісний склад, порядок обрання та обирає відповідні керівні органи: Центральний комітет Партії (далі - ЦК), Політичне бюро Центрального Комітету (далі – Політбюро ЦК), Голову партії та Комісію партійного контролю НТСУ (далі – КПК НТСУ).

2.7. Для вирішення окремих питань внутрішньопартійної діяльності, пов`язаної з необхідністю консультацій з членами Партії, з`їзди НТСУ можуть проводитись в кілька етапів.

2.8. Делегати на конференції районних, міських, обласних і прирівняних до них парторганізацій та на з`їзди НТСУ обираються прямим голосуванням членів Партії на зборах або конференціях цих парторганізацій. Їх повноваження встановлюються на період роботи конференції, з`їзду.

Для забезпечення рівного представництва інтересів всіх членів партії при виборах делегатів конференцій, з`їздів НТСУ Політбюро ЦК НТСУ встановлює норму представництва від кожної партійної організації.

2.9. Одночасно з обранням делегатів, партійні організації можуть пропонувати кандидатури до складу вищестоящих виборних партійних органів. Право вирішення питання про їх обрання залишається за загальними зборами відповідної вищестоящої партійної організації або з`їздом НТСУ.

2.10. Керівні і контрольно-ревізійні органи Партії (посадові особи) підзвітні загальним зборам, конференціям, з`їздам, які їх обирали. Вони звітують про свою діяльність не рідше ніж це визначено чинним Статутом. Перед проведенням звітно-виборчого з`їзду НТСУ у всіх нижчестоящих партійних організаціях проводяться звітно-виборні збори (конференції).

2.11. Голова Партії, Секретарі Центрального комітету НТСУ, склад ЦК, Політбюро ЦК НТСУ, КПК НТСУ, секретарі партійних комітетів, бюро, первинних парторганізацій та їх заступники обираються відкритим або на вимогу не менш ніж третини делегатів чи присутніх членів Партії таємним (закритим) голосуванням з одночасним обранням їх членами відповідних керівних органів на зборах, конференціях, з`їздах.

2.12. Члени Партії, які входять до складу виборного органу за посадою, розпочинають виконання своїх повноважень одночасно з обранням (призначенням) на відповідну посаду. Вони, як правило, не можуть бути одночасно у складі більше двох виборних партійних органів різного рівня.

2.13. Члени виборних партійних органів з моменту прийняття рішення відповідним органом про припинення (призупинення) їх членства в Партії одночасно вибувають зі складу всіх партійних органів, до яких їх було обрано.

2.14. ЦК Партії, Політбюро, комітети обласних, міських і районних парторганізацій, районних в місті, первинних партійних організацій двома третинами голосів від свого загального складу і за поданням Комісії партійного контролю, можуть достроково припинити чи відсторонити від виконання обов`язків відповідно: членів ЦК НТСУ, членів Політбюро ЦК, секретарів комітетів, членів бюро комітетів та інших посадових осіб відповідного рівня у разі грубого порушення ними вимог чинного Статуту або здійснення дій, які несумісні з програмними документами Партії, рішеннями її керівних органів. На час відсторонення від виконання обов`язків такі члени Партії позбавляються права голосу на засіданнях відповідних виборних партійних органів та не враховуються в їх загальну кількість при визначенні кворуму.

2.15. Виборні партійні органи створюють постійні або тимчасові комісії і робочі групи з різних питань партійної роботи, а також на час виконання своїх повноважень створюють, за можливості, підпорядкований їм робочий апарат (або затверджують окремих осіб), визначають його структуру, штати, права та функціональні обов`язки. На працівників партійного апарату поширюються положення та норми трудового законодавства.

Члени виборних органів, працівники їх апарату мають право вільного доступу на збори, засідання, до документації нижчестоящих парторганізацій.

2.16. НТСУ може надавати допомогу в створенні молодіжних, наукових, культурних, творчих, екологічних та інших об`єднань громадян, підтримувати їх ідейно, організаційно і матеріально.

Рішення про укладання угод про співпрацю з об`єднаннями громадян приймає Політбюро ЦК НТСУ.

2.17. НТСУ, його партійні організації можуть використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України. Їх керівники затверджуються Політбюро ЦК НТСУ, комітетами відповідних парторганізацій. Партійний орган разом з колективом редакції визначає ідейно-творчу лінію видання, яка не може суперечити Статуту та програмним документам, рішенням керівних органів Партії.

3. ЧЛЕНСТВО В НТСУ

3.1. Членом НТСУ може бути громадянин України не молодший 18-ти років, який має право голосу на виборах, поділяє принципи й мету Партії, визнає й виконує її програмні документи і Статут, регулярно сплачує членські внески та бере участь у діяльності однієї із парторганізацій.

3.2. Членство в НТСУ є фіксованим. Вступ до партії здійснюється на підставі особистої заяви, яка подається до первинної або районної (міської) організації НТСУ. Рішення про прийом до лав Партії приймається більшістю голосів присутніх на зборах членів первинної парторганізації чи на засіданнях членів керівного органу районної (міської) парторганізації. Рішення первинної парторганізації про прийом в Партію затверджується керівним органом міської (районної) партійної організації.

Як виняток заява про вступ може бути розглянута на засіданні керівного органу обласної (прирівняної до неї) парторганізації або Політбюро ЦК НТСУ.

Партійний стаж врахується з часу прийняття рішення про прийом в члени Партії відповідним партійним органом.

3.3. Прийнятому в Партію, бюро обласної (прирівняної до неї) або за її дорученням бюро районної (міської)) парторганізації видає партійний квиток встановленого зразка. В окремих випадках партійний квиток може видати Політбюро ЦК НТСУ.

3.4. Член НТСУ, відповідно до чинного законодавства, не може перебувати в інших політичних партіях. Членство в Партії є несумісним з пропагандою насильства, тоталітаризму, національної, релігійної або соціальної ворожнечі, ураженням невід`ємних прав людини.

Членство в громадських організаціях не є перешкодою для членства в НТСУ, якщо воно не суперечить програмним документам і Статуту партії.

3.5. Член НТСУ має право:

- обирати та бути обраним до керівних органів Партії і організацій Партії;

- визначати для своєї діяльності первинну організацію Партії;

- висувати свою кандидатуру на керівні посади в Партії;

- пропонувати свою кандидатуру для висунення на виборах до представницьких органів влади всіх рівнів;

- звертатись із запитами, заявами, пропозиціями з будь-яких питань до керівних органів Партії і парторганізацій та одержувати на них обґрунтовані відповіді;

- виступати з критикою на адресу керівних органів і організацій Партії та конкретних членів Партії;

- брати участь у здійсненні всіх програм, проектів та заходів Партії;

- відкрито висловлювати свою думку, активно використовувати з цією метою засоби масової інформації;

- вносити пропозиції щодо змін та доповнень до Програми та Статуту Партії, брати участь у виробленні і реалізації політики Партії;

- звертатись за сприянням до Партії з метою захисту своїх прав і законних інтересів;

- призупинити своє членство у Партії на підставі заяви до організації, в якій член Партії перебуває на обліку, якщо це обумовлено законом про несумісництво членства у Партії з посадою, яку він займає;

- під час обговорення його персональної справи бути присутнім і мати можливість давати роз'яснення власної позиції;

- матеріально підтримувати Партію;

- вільно вийти з рядів Партії.

3.6. Член Партії зобов'язаний:

- перебувати на обліку в первинній або в районній (міський) парторганізації;

- брати участь у роботі партійних організацій, керівних органах Партії і парторганізацій;

- дотримуватись вимог Статуту, практично сприяти реалізації Програми Партії, сприяти поширенню ідей та цінностей, викладених у Статуті та програмних документах Партії;

- сплачувати членські внески;

- боротись за чистоту рядів Партії, не допускати її дискредитації;

- виконувати рішення керівних органів Партії і парторганізацій, пропагувати ідеї та завдання Партії, виконувати взяті на себе обов`язки та доручення;

- надавати всебічну допомогу на виборах до органів державної влади кандидатам, які висунуті або підтримуються НТСУ;

- особистим прикладом сприяти зростанню авторитету Партії, поповненню її рядів новими членами;

- стати у місячний термін на облік у відповідних парторганізаціях при зміні місця трудової діяльності або проживання.

3.7. Члену НТСУ гарантується право на захист з боку Партії від необґрунтованих звинувачень і переслідувань за його партійну й громадську діяльність, політичні переконання та погляди.

3.8. Член Партії за систематичне порушення Статуту НТСУ, невиконання партійних рішень, несплати протягом одного року членських внесків і дискредитації Партії рішенням зборів первинної, бюро або комітету районної, міської, обласної (прирівняної до неї) парторганізації, а також вищестоящих керівних органів Партії може бути притягнутий до партійної відповідальності аж до виключення з Партії згідно з Положенням, яке затверджується Політбюро ЦК НТСУ.

Рішення про виключення приймається кваліфікованою більшістю (двома третинами) голосів присутніх на зборах (конференціях) членів Партії або на засіданнях членів партійного органу.

Рішення первинної парторганізації про виключення з Партії повинно бути затверджене керівним органом відповідної партійної організації.

3.9. Член Партії, який у встановлений вищестоящим партійним органом період без поважних причин не пройшов перереєстрацію, вважається вибулим з Партії як такий, що втратив зв`язок з нею.

3.10. Членство в НТСУ припиняється також за заявою про добровільний вихід з Партії з моменту її подачі, а також у разі смерті або визнання особи недієздатною (обмежено дієздатною) у встановленому законом порядку. В останніх випадках членство припиняється з моменту смерті або набуття чинності відповідного рішення суду.

3.11. Членство в НТСУ призупиняється з моменту прийняття рішення з цього питання відповідними партійними органами у випадках, зазначених чинним законодавством згідно поданої членом Партії особистої заяви.

3.12. За виключеним із Партії зберігається право апелювати до керівних органів вищого рівня, в тому числі й до з`їзду Партії. Апеляція повинна бути розглянута ними не пізніше ніж за два місяці після її подання або на найближчому з`їзді.

3.13. Поновлення в Партії після залишення посад, несумісних з перебуванням у ній, відбувається згідно поданої заяви. Час, на який призупинялося членство в Партії, зараховується до загальнопартійного стажу лише у разі, коли заява про його відновлення подана не пізніше трьох місяців після звільнення з вищезазначених посад.

3.14. Рішення про припинення, призупинення і поновлення членства в Партії приймає керівний орган районної, міської, обласної або прирівняної до неї парторганізації.

3.15. Особи, які вибули з Партії, можуть бути знову поновлені в ній на загальних підставах згідно з чинним Статутом НТСУ.

3.16. Членський облік в НТСУ регулюється Положенням, яке приймається Політбюро ЦК НТСУ.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПАРТІЇ

4.1. Організаційна структура Партії створюються у відповідності до адміністративно-територіального устрою України і складається з центральних органів Партії, територіальних, місцевих та первинних організацій Партії.

4.2. До складу центральних органів Партії входять: з'їзд Партії, Центральний Комітет Партії (далі - ЦК Партії), Політичне бюро ЦК Партії (далі - Політбюро ЦК), Комісія партійного контролю Партії (далі - КПК).

4.3. Територіальними організаціями Партії є обласні організації НТСУ (Кримська республіканська організація, Київська та Севастопольська міські організації – прирівнюються до обласних).

Територіальні партійні організації складаються з місцевих парторганізацій і є вищими стосовно до них.

4.4. Місцевими організаціями Партії є: районні, міські (міст обласного підпорядкування) та районні у містах партійні організації, які складаються з первинних парторганізацій і є вищими стосовно до них.

4.5. Первинні організації НТСУ утворюються безпосередньо членами Партії та входять до складу місцевих парторганізацій або в разі їх відсутності — до відповідних територіальних організації Партії.

4.6. Територіальні, місцеві та первинні організації Партії у своїй діяльності керуються Статутом і Програмою Партії, рішеннями керівних органів Партії, реєструються в установленому чинним законодавством порядку.

Територіальні та місцеві партійні організації можуть набувати статусу юридичної особи після прийняття відповідного рішення Політбюро ЦК Партії та реєстрації в установленому чинним законодавством порядку.

5. КЕРІВНІ ОРГАНИ ПАРТІЇ І ПАРТОРГАНІЗАЦІЙ

5.1. Для успішної реалізації цілей і завдань Партії та організації її діяльності утворюються керівні органи Партії і парторганізацій НТСУ: вищі, виконавчі, контрольні.

5.2. Керівними органами Партії та її парторганізацій є:

- вищі - з'їзд, конференція, збори;

- виконавчі – ЦК Партії та Політбюро ЦК, Комітети територіальних і

місцевих організацій Партії;

- контрольні – Комісія партійного контролю (КПК) Партії, Контрольно-ревізійні комісії (КРК) територіальних і місцевих організацій Партії.

5.3. Принципи діяльності:

- обов'язковість рішень керівних партійних органів для партійних організацій, критика знизу доверху, обов'язковість розгляду керівними органами організацій вищого рівня звернень, прийнятих керівними органами нижчестоящих парторганізацій;

- чіткий розподіл функціональних обов'язків;

- відповідальність за своєчасне виконання доручень;

- демократичність на етапі розгляду і дисциплінованість у виконанні рішення після його прийняття;

- гласність і публічний характер дій.

5.4. Рішення керівних органів Партії і парторганізацій НТСУ ухвалюються більшістю присутніх на їх засіданнях членів, за виключенням випадків, що окремо визначаються цим Статутом. Прийняте рішення є обов'язковим для виконання.

5.5. Не згодній з прийнятим рішенням, частині членів Партії, які взяли участь у зібранні, але не менше, ніж 1/3 від загальної кількості учасників, надається можливість викладення окремої думки.

6. ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ПАРТІЇ

6 Центральними керівними органами Партії є: З'їзд, Центральний Комітет Партії (далі – ЦК Партії), Політбюро ЦК Партії.

Керівні органи та Голова Партії можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Партії, віднесених до їх компетенції. Контрольним органом Партії є Комісія партійного контролю Партії (далі – КПК Партії).

6.2. Вищим органом Партії є з'їзд, який скликається за необхідності, але не рідше одного разу в чотири роки.

6.3. Черговий з'їзд скликається Центральним Комітетом Партії. Позачерговий з'їзд може бути скликано за ініціативою Голови Партії, ЦК Партії або на вимогу не менш ніж половини територіальних організацій Партії після отримання відповідних документів від територіальних організацій.

ЦК НТСУ визначає час, дату та місце проведення з'їзду, попередній порядок денний, регламентує представництво делегатів від територіальних організацій Партії.

Політбюро ЦК повідомляє про це керівні органи територіальних організацій Партії за місяць до проведення чергового з'їзду та за п'ятнадцять днів до позачергового.

Питання регламенту проведення з'їзду вирішуються відповідно до Положення про проведення з'їзду, що розробляється Політбюро ЦК та затверджується з'їздом.

Проекти документів з’їзду оголошуються Політбюро ЦК не менше, ніж за десять днів до його проведення.

6.4. Делегати з'їзду обираються на конференціях територіальних організаційПартії.

6.5. З'їзд є правочинним за умови участі в ньому більше двох третин обраних делегатів, які представляють не менше половини обласних і прирівняних до них парторганізацій. Рішення на з'їзді приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості делегатів, зареєстрованих на з'їзді, окрім рішень про реорганізацію та ліквідацію Партії, внесення змін і доповнень до Статуту, Програми Партії, які приймаються кваліфікованою більшістю (дві третини) голосів зареєстрованих на з'їзді делегатів.

Вибори на з’їзді проводяться шляхом відкритого голосування, крім випадків, коли за інше рішення проголосувало більше двох третин присутніх делегатів, повноваження яких підтверджені з’їздом.

6.6. З'їзд Партії уповноважений вирішувати всі питання діяльності Партії. З'їзд здійснює наступні функції:

- приймає Статут і Програму Партії, вносить зміни та доповнення до них;

- обирає Голову Партії, секретарів ЦК Партії терміном на 4 роки;

- обирає ЦК Партії та Політбюро ЦК Партії терміном на 4 роки;

- обирає КПК Партії терміном на 4 роки;

- затверджує звіт ЦК Партії та КПК Партії;

- визначає стратегічні напрямки діяльності Партії;

- висуває кандидатів у народні депутати України від Партії;

- приймає рішення щодо претендента на посаду Президента України;

- висуває претендента на кандидата у Президенти України;

- приймає рішення про утворення виборчого блоку партій для участі у виборах, затверджує відповідні документи про створення виборчого блоку партій;

- реалізує право власності на майно та кошти Партії;

- ухвалює рішення про припинення діяльності Партії, використання майна та коштів Партії на статутні чи благодійні цілі;

- призначає ліквідаційну комісію.

6.7. У період між з'їздами Партії діяльністю Партії керує ЦК Партії. Пленуми ЦК Партії проводяться за ініціативою Голови Партії або Політбюро ЦК Партії за необхідності, але не менше як два рази на рік.

6.8. До складу ЦК Партії входять:

- за посадою - Голова Партії, секретарі ЦК Партії;

- обрані на з'їзді члени ЦК Партії.

6.9. Пленуми ЦК Партії вважаються правочинними, якщо в них беруть участь більшість складу ЦК і за рішення проголосували більше половини присутнього на засіданні складу ЦК Партії.

6.10. До повноважень Центрального Комітету Партії відноситься:

- скликання чергових та позачергових з'їздів Партії;

- визначення пріоритетів у діяльності Партії, опрацювання тактики дій партійних організацій;

- ухвалення важливих політичних рішень;

- розробка стратегії діяльності Партії;

- напрацювання рекомендацій з’їзду Партії щодо визначення кількісного складу Політбюро ЦК Партії та обрання його членів;

- формування молодіжної політики Партії;

- підготовка до проведення з'їздів Партії;

- затвердження бюджету Партії;

- контроль за використанням бюджету Партії;

- ліквідація територіальних організацій Партії;

- визначення стратегії і тактики діяльності Партії у виборчих кампаніях;

- прийняття передвиборних документів Партії, розгляд питань про підписання угод з іншими політичними партіями;

- у виняткових випадках - для приведення Статуту у відповідність до чинного законодавства - внесення до нього змін й доповнень з обов'язковим затвердженням їх найближчим з'їздом;

- кооптування нових членів ЦК Партії, секретарів ЦК Партії з наступним їх затвердженням на з'їзді Партії;

- прийняття інших рішень для виконання статутних завдань.

6.11. Політбюро ЦК Партії є постійно діючим, організаційно-виконавчим органом Партії.

Склад Політбюро обирається З’їздом Партії за поданням ЦК Партії на термін не більший строку повноважень ЦК Партії.

До складу Політбюро Партії входять: Голова Партії, обраний з'їздом Партії, який керує роботою Політбюро, секретарі ЦК Партії та члени Політбюро, обрані З’їздом.

Засідання Політбюро скликаються Головою Партії не рідше одного разу на місяць і є правочинними, якщо на них присутні не менше половини складу Політбюро.

Рішення Політбюро приймаються більшістю голосів від складу членів Політбюро, присутніх на його засіданні.

6.12. Політбюро ЦК Партії:

- організовує роботу по реалізації рішень з'їздів і ЦК Партії;

- здійснює оперативне керівництво діяльністю територіальних і місцевих організацій Партії;

- визначає основні тактичні напрямки діяльності партії;

- вносить пропозицію да фракції Партії у Верховній Раді України щодо обрання її керівника у разі неможливості виконання цих функцій Головою НТСУ;

- планує і виконує бюджет Партії;

- надає право підпису фінансових документів;

- звітує про свою діяльність на засіданнях ЦК Партії;

- затверджує кошториси на утримання апарату Партії, апарату центрального друкованого органу Партії;

- приймає рішення про утворення та реєстрацію територіальних і місцевих організацій Партії;

- координує роботу територіальних організацій Партії;

- засновує власні засоби масової інформації;

- затверджує головного редактора центрального друкованого органу Партії;

- затверджує положення, інструкції та інші документи, що регламентують організаційно-партійну роботу;

- приймає рішення про нагородження членів партії за поданням Голови партії;

- готує передвиборні документи Партії, здійснює необхідні заходи перед виборами, організовує участь Партії у виборах;

- затверджує зразки партійного квитка, печатки, штампів, бланків та інших документів Партії, партійної символіки;

- може створювати постійні або тимчасові консультативно-дорадчі та робочі органи Партії, комісії з основних напрямків діяльності Партії, визначає їх компетенцію, повноваження, структуру, термін дії;

- робить заяви з актуальних питань суспільно-політичного життя;

- має право скликати позачергові конференції (збори) партійних організацій;

- організовує загальнопартійні конференції, наради, дискусії, семінари, зустрічі та інші заходи;

- ліквідує первинні, районні, районні в містах, міські, обласні та прирівняні до них парторганізації;

- відміняє рішення обласних, прирівняних до них, міських, міських в районах і районних парторганізацій, якщо вони суперечать Статуту, програмним документам і рішенням керівних органів партії;

- у випадку грубого порушення керівництвом обласної або прирівняної до неї парторганізації Статуту й рішень керівних органів партії, що призвело до її дискредитації, й за наявності відповідних висновків КПК партії, може своїм рішенням, прийнятим більше двох третин голосів його складу, примусово розпустити її керівний орган. В цьому разі у даній парторганізації створюється оргкомітет по проведенню позачергової конференції з обов`язковим включенням до його складу представників існуючих на цій території районних, міських парторганізацій, а також може бути проведена перереєстрація членів партії. Конференція скликається оргкомітетом не пізніше двох місяців після прийняття відповідного рішення про його створення;

- користується першочерговим правом рекомендувати ЦК НТСУ кандидатів до партійного списку на виборах до Верховної Ради України та визначатися з підтримкою кандидатури або рекомендувати її на посаду Президента України;

- визначає кандидатури на посади представника партії у Центральній виборчий комісії України, членів окружних виборчих комісій, уповноважених від НТСУ, а також на інші посади, передбачені законодавством України про вибори.

- вирішує інші питання, які не належать до виключної компетенції з'їзду Партії або ЦК Партії.

6.13. Керівними особами Партії є Голова Партії та секретарі ЦК Партії.

6.14. Голова Партії:

- здійснює загальне керівництво Партією;

- головує на з'їздах Партії;

- керує роботою ЦК Партії та Політбюро ЦК Партії;

- скликає та головує на Пленумах ЦК та на засіданнях Політбюро ЦК Партії;

- приймає рішення про розподіл функціональних обов'язків між секретарями ЦК;

- представляє Партію у взаємовідносинах із законодавчою, виконавчою, судовою гілками державної влади, центральними керівними органами політичних партій, громадських організацій в Україні та за кордоном, засобами масової інформації;

- укладає і підписує угоди з політичними партіями та громадськими організаціями про співпрацю;

- робить заяви та звернення від імені Партії;

- затверджує Положення про КПК НТСУ;

- бере участь у засіданнях ЦК та Політбюро ЦК НТСУ з правом вирішального голосу при прийнятті рішень з порядку денного;

- своїм розпорядженням може делегувати частину своїх повноважень

секретарям ЦК НТСУ;

- розпоряджається коштами і майном Партії та інформує Політбюро та ЦК Партії про їх використання;

- відкриває і закриває рахунки в банківських установах;

- підписує фінансові та інші документи Партії;

- здійснює контроль за діяльністю апарату Партії та затверджує його штатний розпис;

- розглядає і погоджує пропозиції, проекти документів, інші матеріали, які подаються до ЦК Партії;

- вирішує питання висвітлення діяльності Партії в засобах масової інформації;

- організовує і проводить роботу по підбору, розстановці та підготовці партійних кадрів, підвищенню їх кваліфікації;

- забезпечує взаємодію Політбюро з ЦК Партії.

У своїй діяльності Голова Партії є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед з'їздом Партії.

6.15. Секретарі ЦК Партії, відповідно до розподілу функціональних

обов'язків:

- здійснюють поточну роботу Політбюро ЦК та його апарату, контроль за ходом реалізації рішень центральних керівних органів Партії;

- розробляють та організують здійснення практичних заходів щодо реалізації статутних завдань Партії;

- надають практичну та методичну допомогу партійним організаціям;

- вивчають, узагальнюють та поширюють кращий досвід роботи організацій Партії;

- виконують доручення та частину повноважень, що делеговані їм Головою Партії.

6.16. Для перевірки фінансово-господарської діяльності Партії утворюється Комісія партійного контролю НТСУ, яка обирається з'їздом Партії в кількості не менше п'яти чоловік.

КПК підзвітна з'їзду Партії. КПК надає ЦК Партії щорічний звіт про результати фінансово-господарської діяльності і фінансової дисципліни, а також з інших питань, віднесених до її компетенції.

Члени КПК та інші члени центральних керівних органів Партії не мають права розповсюджувати висновки комісії та отримані в процесі її діяльності матеріали.

6.17. Голова та члени КПК обираються на з’їзді НТСУ, а члени місцевих КРК – на загальних зборах місцевих парторганізацій або конференціях територіальних партійних організацій. Членами КПК не можуть бути члени інших керівних органів Партії.

6.18. Комісія партійного контролю Партії:

- проводить ревізію фінансово-господарської діяльності всіх організацій та керівних органів Партії. Результати ревізій виносить на розгляд Політбюро ЦК, ЦК Партії і з'їзду Партії;

- перевіряє діяльність контрольно-ревізійних комісій партійних організацій Партії;

- у разі необхідності, може ініціювати скликання позачергових засідань

Політбюро або ЦК Партії.

6.19. Засідання КПК вважаються правочинним, якщо на них присутні не менше половини її членів. Рішення КПК приймаються більшістю голосів від присутніх на засіданнях комісії.

7. ПЕРВИННІ ОРГАНІЗАЦІЇ

7.1. Первинні організації (осередки) Партії створюються на підставі рішення установчих зборів, де присутні не менше ніж три особи, які відповідно до цього Статуту можуть бути членами Партії.

7.2. Вищим керівним органом первинної організації Партії є збори, які скликаються за необхідністю, але не рідше одного разу на рік.

7.3. Збори уповноважені вирішувати всі питання діяльності первинної організації, якщо на них присутні більше половини членів цієї організації.

Рішення партійних зборів приймаються більшістю голосів від кількості присутніх на них членів Партії.

Збори скликаються з ініціативи Секретаря первинної організації Партії або на вимогу не менше 1/3 членів організації чи керівних органів Партії та організацій вищого рівня.

7.4. Збори первинної організації Партії:

- обирають терміном на один рік Секретаря первинної організації Партії, заступника Секретаря;

- впроваджують політику Партії в життя на місцевому рівні;

- приймають громадян у партію, ухвалюють рішення про вихід із Партії та виключення з її рядів;

- обирають делегатів на конференцію місцевої організації Партії;

- затверджують плани роботи та кошторис первинної організації Партії, забезпечують їх здійснення.

7.5. Збори первинної організації Партії висувають кандидатів на посади відповідно сільських, селищних голів, кандидатів у депутати місцевих рад та представників до складу дільничних і відповідних територіальних виборчих комісій згідно чинного законодавства України.

7.6. Первинні організації Партії, які нараховують більше 50 членів Партії, можуть обирати Комітет первинної організації. Комітет обирається на зборах первинної організації терміном на два роки. До складу Комітету за посадою входять Секретар первинної організації, його заступник (заступники) та члени Партії, які обрані на зборах до Комітету.

7.7. Комітет первинної організації Партії:

- координує поточну діяльність первинної організації Партії;

- організовує виконання рішень зборів первинної організації Партії та керівних органів Партії і вищестоящих парторганізацій;

- розпоряджається коштами та майном організації в межах повноважень, наданих їм зборами первинної організації Партії;

- організовує підготовку і проведення зборів первинної організації Партії.

7.8. Комітет первинної організації Партії вповноважений вирішувати питання, що стоять на порядку денному, якщо на його засіданні присутні більше половини його членів. Засідання Комітету проводяться за ініціативою Секретаря первинної організації Партії не рідше як один раз на три місяці. Рішення Комітету приймається більшістю голосів від кількості присутніх на його засіданнях членів Комітету.

7.9. Секретар первинної організації Партії:

- розробляє план роботи первинної організації Партії;

- здійснює загальне керівництво первинною організацією Партії;

- представляє організацію в державних органах, органах місцевого самоврядування, керівних органах Партії і парторганізаціях вищого рівня, в громадських організаціях;

- організує виконання рішень зборів первинної організації Партії та вищестоящих керівних органів і організацій Партії;

- має право підпису всіх документів організації;

- звітує на зборах первинної організації Партії про свою діяльність за визначений період.

7. 10. Заступник Секретаря первинної організації Партії:

- виконує обов'язки секретаря первинної організації Партії за дорученням останнього в разі його відсутності або неможливості секретаря виконувати покладені на нього обов'язки;

- здійснює поточну організаційну роботу;

- виконує інші обов'язки, покладені на нього партійними зборами або секретарем первинної організації Партії;

- веде облік членів Партії.

7.11. Первинна партійна організація приймає в члени Партії, веде їх облік, збирає партійні членські внески і добровільні внески громадян.

7.12. Первинна партійна організація виконує рішення керівних органів Партії і парторганізацій, що відповідають нормам чинного законодавства, цьому Статуту і програмним документам Партії, звітує перед керівними органами Партії і парторганізацій про їх виконання.

У випадку отримання первинною організацією рішення, яке за результатами розгляду на зборах первинної організації викликає сумнів, партійна організація може звернутися до керівного органу Партії або парторганізації, що прийняв рішення, з вмотивованою вимогою щодо його перегляду. Керівний орган Партії або парторганізації зобов'язаний у двотижневий термін розглянути її на своєму засіданні, рішення якого стає обов'язковим для виконання.

7.13. Головним завданням первинної організації Партії є пропаганда ідеологічної та економічної платформи Партії серед населення, вивчення місцевого економічного, соціального, екологічного та політичного стану, внесення конструктивних пропозицій щодо поліпшення життя людей.

Первинні організації зобов'язані брати активну участь у формуванні місцевих органів державної влади та виборах до органів місцевого самоврядування, політичному житті своєї місцевості, займатись поповненням рядів Партії новими членами.

7.14. За порушення цього Статуту первинна організація може бути ліквідована за рішенням Політбюро ЦК Партії.

7.15. Первинні партійні організації (осередки) підлягають легалізації без надання статусу юридичної особи, шляхом письмового повідомлення про утворення до відповідного органу юстиції Міністерства юстиції України в 10-денний строк з часу їх утворення. Про своє утворення первинні організації (осередки) політичної партії повинні у вказаний строк повідомити також відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

8. МІСЦЕВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТІЇ

8.1. Первинні організації Партії в кількості не менше трьох можуть бути об'єднані в місцеві (районні, міські, районні у містах) організації Партії згідно з існуючим адміністративно-територіальним поділом України.

Місцеві організації Партії є юридичними особами, які набувають цього статусу з моменту державної реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку і згідно Статуту Партії, мають право на відкриття рахунків в установах банків, виготовлення печаток, штампів, бланків зі своїм найменуванням, зразки яких затверджуються територіальним Комітетом територіальної організації Партії.

8.2. Вищим керівним органом місцевої організації Партії є конференція, яка проводяться за необхідністю, але не рідше одного разу на рік.

8.3. Конференція вповноважена вирішувати всі питання діяльності районної, міської, районної у місті організації Партії, якщо на ній присутні не менше половини обраних делегатів від первинних організацій Партії. Рішення конференції приймається більшістю голосів присутніх на ній делегатів.

Норму представництва та порядок обрання делегатів на конференцію встановлює Комітет місцевої організації Партії.

8.4. Конференція місцевої організації Партії:

- організовує участь місцевої організації в політичному житті відповідної місцевості;

- заслуховує звіт Комітету та Контрольно-ревізійної комісії;

- обирає Секретаря місцевої організації, заступника (заступників) Секретаря місцевої організації, членів Комітету терміном на 2 роки;

- обирає Контрольно-ревізійну комісію терміном на 2 роки;

- обирає делегатів на конференцію територіальної організації Партії;

- вносить пропозиції щодо кандидатів у народні депутати України;

- висуває кандидатів на виборах до місцевих органів самоврядування та їх посадових осіб згідно чинного законодавства України;

- вирішує всі інші питання діяльності партійної організації.

8.5. В період між конференціями керівництво місцевої організації Партії здійснює обраний на конференції Комітет. До складу Комітету входять: за посадою Секретар місцевої організації і Секретари первинних організацій, в яких створені Комітети; обрані на конференції заступник (заступники) Секретаря місцевої організації та члени Комітету.

Вибори складу Комітету відбуваються за пропозиціями делегатів конференції або первинних організацій. Кандидати в члени Комітету можуть не бути делегатами конференції.

8.6. До повноважень Комітету місцевої організації Партії відноситься:

- керівництво діяльністю організації в період між конференціями;

- скликання чергових та позачергових конференцій організації;

- визначення пріоритетів у діяльності організації, опрацювання тактики дій партійних організацій;

- ухвалення важливих політичних рішень для своєї місцевості;

- визначення кількісного складу Бюро та обрання його членів за поданням Секретаря Комітету;

- затвердження бюджету і контроль за використанням бюджету організації;

- визначення стратегії і тактики діяльності організації у виборчих кампаніях;

- прийняття передвиборних документів організації, розгляд питань підписання угод з іншими організаціями політичних партій (за згодою центральних органів Партії);

- визначення кандидатів від організації на вибори до місцевих рад та до Верховної Ради України, висунення представників до складу виборчих комісій по проведенню виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а також до складу комісій по проведенню всеукраїнського і місцевих референдумів;

- визначення представництва делегатів від первинної організації на конференції місцевої організації, місця і дати її проведення;

- затвердження рішення зборів про утворення первинних організацій Партії.

8.7. Комітет місцевої організації вповноважений вирішувати питання, якщо на ньому присутні більшість його членів. Комітет проводить свої засідання не рідше як один раз на три місяці. Рішення Комітету приймається більшістю голосів від кількості присутніх на його засіданнях членів Комітету.

Засідання Комітету проводиться за ініціативою Секретаря місцевої організації або на вимогу більшості первинних організацій Партії після отримання відповідних документів від первинних організацій.

8.8. У період між конференціями і засіданнями Комітету виконавчим органом місцевої організації Партії є партійне Бюро Комітету.

Бюро місцевої організації Партії:

- здійснює зв'язок місцевої організації з територіальною організацією і центральними органами Партії;

- здійснює підготовку і проведення конференцій організації;

- організовує роботу по реалізації рішень з'їздів, ЦК Партії і Політбюро ЦК, конференції, зборів, Комітету відповідної територіальної організації;

- здійснює оперативне керівництво діяльністю первинних організацій;

- затверджує перспективні плани роботи;

- проводить навчання активу організації;

- планує і виконує бюджет місцевої організації;

- надає право підпису фінансових документів;

- звітує про свою діяльність на засіданнях Комітету територіальної організації;

- координує роботу первинних організацій Партії;

- затверджує положення, інструкції та інші документи, що регламентують організаційно-партійну роботу;

- готує передвиборні документи місцевої організації, здійснює необхідні заходи перед виборами, організовує участь організації у виборах;

- робить заяви з актуальних питань суспільно-політичного життя відповідної місцевості;

- має право скликати позачергові збори первинних організацій;

- організовує наради, дискусії, семінари, зустрічі та інші заходи;

- вирішує інші питання, які не належать до виключної компетенції конференції або Комітету місцевої організації.

- розробляє та затверджує поточні плани роботи;

- затверджує рішення про утворення первинних організацій Партії.

8.9. Бюро проводить свої засідання не рідше 1 разу на місяць, інформує Комітет про свою діяльність на кожному її засіданні. Засідання Бюро вважаються легітимними, якщо на них присутні не менше половини його членів. Рішення Бюро приймаються більшістю голосів від кількості присутніх на засіданнях членів Бюро.

8.10. Секретар місцевої організації Партії:

- здійснює загальне керівництво місцевою організацією;

- керує роботою Комітету та Бюро організації;

- головує на конференціях і засіданнях Комітету та Бюро організації;

- координує роботу Комітету, Бюро організації, заступника (заступників) Секретаря організації;

- приймає рішення про розподіл функціональних обов'язків заступника (заступників) Секретаря організації, координує їх роботу;

- у разі відсутності, доручає виконання своїх обов'язків заступникові (одному із своїх заступників);

- представляє організацію у державних органах, органах місцевого самоврядування і громадських організаціях, засобах масової інформації;

- укладає і підписує угоди з організаціями політичних партій та громадськими організаціями за погодженням із Політбюро ЦК Партії;

- робить заяви та звернення від імені організації;

- формує кадрову політику організації;

- скликає та головує на засіданнях Бюро організації з правом вирішального голосу при прийнятті рішень з порядку денного;

- своїм розпорядженням може делегувати частину своїх повноважень заступнику (заступникам) Секретаря організації;

- розпоряджається коштами і майном організації;

- відкриває і закриває рахунки організації в банківських установах;

- підписує фінансові та інші документи організації;

- розглядає і погоджує пропозиції, проекти документів, інші матеріали, які подаються до Комітету організації;

- вирішує питання висвітлення діяльності організації в засобах масової інформації;

У своїй діяльності Секретар організації є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед конференцією організації.

8.11. Заступник (заступники) Секретаря Комітету, відповідно до розподілу функціональних обов'язків:

- здійснюють поточну роботу Бюро, контроль за ходом реалізації рішень центральних керівних органів Партії, територіальної і місцевої організації;

- розробляють та організують здійснення практичних заходів щодо реалізації статутних завдань Партії;

- надають практичну та методичну допомогу первинним організаціям;

- вивчають, узагальнюють та поширюють кращий досвід роботи організацій Партії.

8.12. Для перевірки діяльності партійних організацій Партії на предмет правильності обліку матеріально-фінансових надходжень, відповідності кошторису витрат коштів і цільового використання майна, конференція місцевої організації Партії обирає Контрольно-ревізійну комісію у складі трьох осіб із представників не менше 2-х первинних партійних організацій.

За результатами перевірки Контрольно-ревізійна комісія звітує на конференції місцевої організації Партії та інформує Контрольно-ревізійну комісію територіальної організації Партії.

У разі необхідності, може ініціювати скликання позачергового засідання Комітету або Бюро місцевої організації Партії.

8.13. За порушення цього Статуту міська організація Партії може бути ліквідована рішенням Политбюро Партії.

9. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТІЇ

9.1. Місцеві організації Партії в кількості не менше трьох можуть бути об'єднані в відповідну територіальну організацію Партії згідно з існуючим адміністративно-територіальним поділом України.

Територіальні організації Партії створюються за територіальною ознакою рішенням Політбюро ЦК Партії.

9.2. Вищим органом територіальної організації Партії є конференція, яка скликається Комітетом не менше одного разу на рік. Норма представництва й порядок обрання делегатів встановлюється відповідним партійним Бюро територіальної організації Партії.

Конференція вповноважена вирішувати питання, якщо на ній присутні не менше половини обраних делегатів. Рішення конференції приймаються більшістю голосів від кількості присутніх на ній делегатів.

9.3. Конференція територіальної організації Партії:

- обирає Секретаря, заступника (заступників) Cекретаря територіальної організації Партії терміном на 4 роки;

- обирає Комітет територіальної організації Партії терміном на 4 роки;

- обирає Контрольно-ревізійну комісію територіальної організації терміном на 4 роки;

- організовує участь територіальної організації в політичному житті відповідного регіону;

- заслуховує звіт Комітету та Контрольно-ревізійної комісії;

- висуває кандидатів на виборах до місцевих органів самоврядування та їх посадових осіб згідно чинного законодавства;

- обирає делегатів на з'їзд Партії;

- затверджує редактора друкованого органу;

- вносить пропозиції щодо кандидатів у народні депутати України;

- вирішує всі інші питання діяльності територіальної організації Партії.

9.4. Комітет територіальної організації Партії здійснює керівництво діяльністю територіальної організації Партії в період між конференціями. До складу Комітету за посадою входять: Секретар територіальної організації Партії, обрані на конференції заступник (заступники) Секретаря територіальної організації, члени Комітету. Кандидати в члени Комітету можуть не бути делегатами конференції.

9.5. До повноважень Комітету територіальної організації Партії відноситься:

- керівництво діяльністю організації в період між конференціями;

- скликання чергових та позачергових конференцій організації;

- визначення пріоритетів у діяльності організації, опрацювання тактики дій партійних організацій;

- ухвалення важливих політичних рішень для своєї території;

- визначення кількісного складу партійного Бюро та обрання його членів за поданням Секретаря Комітету;

- затвердження бюджету і контроль за використанням бюджету організації;

- відміна (при необхідності) рішень Бюро організації;

- визначення стратегії і тактики діяльності організації у виборчих кампаніях;

- прийняття передвиборних документів організації, розгляд питань підписання угод з іншими організаціями політичних партій (за згодою ЦК та Політбюро ЦК);

- визначення кандидатів від організації на вибори до місцевих рад та до Верховної Ради України, висування представників до складу виборчих комісій по проведенню виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а також до складу комісій по проведенню всеукраїнського і місцевих референдумів;

- затвердження рішень місцевих організацій Партії про їх утворення.

9.6. Засідання Комітету територіальної організації Партії проводяться не менш як два рази на рік. Комітет вповноважений вирішувати питання, якщо на його засіданні присутні більшість його членів. Рішення Комітету приймаються більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів Комітету.

Засідання Комітету проводиться за ініціативою Секретаря територіальної організації, на вимогу Бюро або більшості місцевих організацій Партії після отримання відповідних документів від місцевих організацій.

9.7. У період між конференціями і засіданнями Комітету виконавчим органом територіальної організації Партії є Бюро.

9.8. До складу Бюро входить Секретар партійного комітету територіальної організації Партії, обраний на конференції територіальної організації, його заступник (заступники) та члени Бюро, які обираються Комітетом територіальної організації за поданням Секретаря Комітету на термін не більший строку повноважень Комітету.

9.9. Бюро територіальної організації Партії:

- здійснює зв'язок організації з центральними органами Партії;

- проводить підготовку і проведення конференцій організації;

- організовує роботу по реалізації рішень з'їздів, ЦК та Політбюро ЦК Партії, Комітету територіальної організації;

- здійснює оперативне керівництво діяльністю місцевих і первинних організацій, координує їх роботу;

- затверджує перспективні плани роботи;

- проводить навчання активу організації;

- планує і виконує бюджет територіальної організації;

- надає право підпису фінансових документів;

- звітує про свою діяльність на засіданнях Комітету територіальної організації;

- засновує власні засоби масової інформації;

- затверджує головного редактора друкованого органу територіальної організації;

- затверджує керівника молодіжного внутріпартійного угрупування територіальної організації;

- затверджує положення, інструкції та інші документи, що регламентують організаційно-партійну роботу;

- готує передвиборні документи територіальної організації, здійснює необхідні заходи перед виборами, організовує участь організації у виборах;

- робить заяви з актуальних питань суспільно-політичного життя відповідної території;

- має право скликати позачергові конференції (збори) партійних організацій;

- організовує наради, дискусії, семінари, зустрічі та інші заходи;

- вирішує інші питання, які не належать до виключної компетенції конференції або Комітету територіальної організації.

- розробляє та затверджує поточні плани роботи.

9.10. Бюро проводить свої засідання не рідше 1 разу на місяць, інформує Комітет про свою діяльність на кожному його засіданні. Засідання Бюро вважаються легітимними, якщо на них присутні не менше половини членів Бюро. Рішення Бюро приймаються більшістю голосів від кількості присутніх на засіданнях членів Бюро.

9.11. Секретар територіальної організації Партії:

- здійснює загальне керівництво територіальною організацією;

- керує роботою Комітету та Бюро організації;

- скликає та головує на конференціях і засіданнях Комітету та Бюро організації;

- координує роботу Комітету, Бюро організації, заступника (заступників) Секретаря організації;

- приймає рішення про розподіл функціональних обов'язків між заступниками Секретаря організації;

- у разі відсутності, доручає виконання своїх обов'язків заступникові (одному із своїх заступників);

- представляє організацію у державних органах, органах місцевого самоврядування і громадських організаціях, засобах масової інформації;

- укладає і підписує угоди з організаціями політичних партій та громадськими організаціями за погодженням із Політбюро Партії;

- робить заяви та звернення від імені організації;

- бере участь у засіданнях Бюро організації з правом вирішального голосу при прийнятті рішень з порядку денного;

- розпоряджається коштами і майном організації;

- відкриває і закриває рахунки організації в банківських установах;

- підписує фінансові та інші документи організації;

- розглядає і погоджує пропозиції, проекти документів, інші матеріали, які подаються до Комітету організації;

- вирішує питання висвітлення діяльності організації в засобах масової інформації;

- організовує і проводить роботу по підбору, розстановці та підготовці партійних кадрів, підвищенню їх кваліфікації;

- забезпечує взаємодію Бюро з Комітетом організації та керівними органами Партії.

- своїм розпорядженням може делегувати частину своїх повноважень заступнику (заступникам) Секретаря організації.

У своїй діяльності Секретар організації є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед конференцією організації.

9.12. Заступник (заступники) Секретаря Комітету, відповідно до розподілу функціональних обов'язків:

- здійснюють поточну роботу Комітету, контроль за ходом реалізації рішень центральних керівних органів Партії, територіальної організації;

- розробляють та організують здійснення практичних заходів щодо реалізації статутних завдань Партії;

- надають практичну та методичну допомогу місцевим та первинним організаціям;

- вивчають, узагальнюють та поширюють кращий досвід роботи організацій Партії.

9.13. Для перевірки діяльності партійних організацій щодо правильності обліку надходжень відповідності кошторису витрат коштів і цільового використання майна, конференція територіальної організації Партії обирає Контрольно-ревізійну комісію.

Кількісний склад Контрольно-ревізійної комісії визначає конференція територіальної організації Партії, але не менше трьох чоловік.

За результатами перевірки Контрольно-ревізійна комісія звітує на конференції територіальної організації Партії та інформує КПК Партії.

У разі необхідності, може ініціювати скликання позачергового засідання Бюро або Комітету територіальної організації Партії.

9.14. Територіальні організації Партії мають право на відкриття рахунків в установах банків, виготовлення печаток, штампів, бланків зі своїм найменуванням, зразки яких затверджуються Політбюро Партії.

9.15. За порушення цього Статуту регіональна територіальна організація Партії може бути ліквідована за рішенням ЦК Партії, відповідно до чинного законодавства і Статуту Партії.

10. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ НТСУ З ОРГАНАМИ ВЛАДИ, ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ОБ`ЄДНАННЯМИ

10.1. НТСУ будує свої стосунки з органами влади конституційними методами на принципах політичної взаємодії через працюючих у них членів партії та її прихильників шляхом узгодження, переконання, дискусій, активно використовуючи при цьому право законодавчої та нормотворчої ініціативи.

У взаємостосунках з профспілками, іншими об`єднаннями громадян НТСУ виступає за відносини партнерства, відкритого діалогу та розумного компромісу.

НТСУ може створювати чи вступати у політичні блоки й коаліції, висловлювати своє ставлення до програм, рішень і дій державних органів, політичних партій та об`єднань громадян, співпрацювати з усіма суспільними силами, окрім тих, які переслідують цілі, заборонені чинним законодавством.

10.2. НТСУ домагається політичного лідерства у суспільстві через участь у виборах та інших формах волевиявлення громадян України. Партійні організації розробляють свої передвиборчі платформи, можуть рекомендувати, в тому числі списком, членів партії та її прихільників для висунення кандидатами в депутати, на посади сільських, селищних, міських голів, використовуючи при їх обранні політичні методи боротьби.

10.3. Члени партії, які в процесі виборчої кампанії висувають або підтримують кандидатури без рішення відповідного партійного органу, притягаються до партійної відповідальності аж до виключення з лав партії.

10.4. У Верховній Раді України народні депутати України – члени партії і її прихільники для координації своєї діяльності, проведення в життя волі і наказів виборців, політики партії об`єднуються у фракцію, яка повинна мати назву партії.

Члени партії і її прихильники – депутати місцевих рад можуть створювати у них депутатські фракції (групи).

10.5. Депутатська фракція у Верховній Раді України та депутатські фракції й групи в місцевих радах, які очолюють відповідно Голова партії, секретарі партійних організацій, а в разі неможливості такого, особи затверджені Політбюро ЦК НТСУ, комітетами, або при їх відсутності бюро обласних, прирівняних до них, міських, районних, районних в містах та зборами первинних парторганізацій, керуються рішеннями керівних органів партії, отримують від них підтримку й допомогу, звітують перед партійними органами і своїми парторганізаціями про роботу у Верховній Раді України, місцевих радах, об`єднаннях громадян.

Не допускається участь депутатів – членів партії в діяльності інших груп (фракцій) без дозволу на це керівного органу відповідного рівня або Політбюро ЦК НТСУ.

В разі порушення членом партії-депутатом партійної дисципліни, депутатської етики відповідний партійний орган розглядає його поведінку і притягує до партійної відповідальності.

11. МАЙНО ТА КОШТИ ПАРТІЇ

11.1. Партія для здійснення своїх статутних завдань може мати у своїй власності рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

Партія є неприбутковою організацією, може орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно.

11.2. Джерелами коштів і майна Партії є:

- членські та цільові внески членів Партії;

- добровільні внески та пожертвування громадян України, надані в установленому порядку в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі;

- надходження в установленому порядку в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі від українських підприємств, установ та організацій, крім випадків, заборонених чинним законодавством України.

11.3. Кошти та майно Партії використовуються на виконання її статутних завдань.

11.4. Порядок використання грошових коштів та іншого майна Партії регламентується ЦК Партії, контролюється Політбюро ЦК і КПК Партії .

11.5. Партія в цілому і її партійні організації, як окремі юридичні особи, несуть самостійну фінансову та іншу відповідальність за свою діяльність і не несуть відповідальності за зобов'язання будь-яких інших юридичних осіб.

11.6. Партія щорічно опубліковує в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, а також звіт про майно, веде бухгалтерську звітність у встановленому чинним законодавством порядку.

11.7. За рішенням ЦК Партії перевірка фінансово-господарської діяльності може здійснюватися на договірних підставах незалежними аудиторськими організаціями.

12. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПАРТІЇ

12.1. Припинення діяльності Партії може бути проведено шляхом її реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому Законом України "Про політичні Партії в Україні" та іншими законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом Партії.

12.2. Одночасно з’їзд приймає рішення про використання майна та коштів Партії на статутні чи благодійні цілі, призначає ліквідаційну комісію. Кошти та майно Партії у разі її ліквідації не можуть перерозподілятись між членами Партії, а використовуються на виконання статутних завдань та передаються неприбутковій організації відповідного виду або за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

12.3.Припинення діяльності Партії тягне за собою розпуск керівних органів, територіальних, місцевих і первинних партійних організацій, передбачених цим Статутом, припинення членства в Партії.

12.4.Діяльність будь-якої партійної організації припиняється, якщо в її складі залишилося менше трьох членів.

13. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО СТАТУТУ І ПРОГРАМИ ПАРТІЇ

13.1. Зміни та доповнення до Статуту і Програми Партії вносяться з'їздом Партії. Рішення вважається правочинним, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 кількості делегатів, зареєстрованих на з'їзді.

12.1. Партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії. НТСУ також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, Програми, Статуту, керівних органів партії, її адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.

***

ПРОГРАМА

ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ „НАРОДНО-ТРУДОВИЙ СОЮЗ УКРАЇНИ”

МЕНШЕ ДЕРЖАВИ, БІЛЬШЕ СОЦІАЛІЗМУ!

Прийнята першим установчим з’їздом НТСУ 4 березня 2006 року

м. Київ, 2006 рік

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Народно-трудовий союз України (НТСУ) – політична партія, яка ставить за мету послідовне відстоювання інтересів та прав людини праці, перш за все – права на труд і гідний рівень життя, права на гарантований соціальний захист.

НТСУ – це партія громадян, які за довгі роки втомилися від очікувань, від нескінченних політичних експериментів, від економічної руйнації, зневіри у завтрашній день, від потрясінь, які не принесли нічого, крім суттєвого погіршення життя та дестабілізації суспільства.

Мета партії – сприяння розбудові економічно сильної, демократичної соборної України, прискорення побудови громадянського суспільства, відстоювання інтересів людини праці, захист її прав і свобод на засадах демократії, гуманізму й соціальної справедливості, підвищення добробуту людей.

Завдання НТСУ – сприяти створенню необхідних умов для реалізації можливостей громадян України через розвиток демократичних, соціальних та економічних підвалин української державності; захищати інтереси представників найманої праці незалежно від їхньої професіональної приналежності, сприяти підвищенню добробуту людей; утверджувати верховенство права, захищати права людини; відстоювати ідеали демократії, протидіяти проявам тоталітаризму, працювати над втіленням в життя принципу „менше держави, більше соціалізму”; сприяти процесам соціалізації економіки й суспільства, ставлячи понад усе інтереси громадян України; працювати над утвердженням засад реального народовладдя через удосконалення механізмів політичної, економічної та соціальної демократії; брати участь у забезпеченні умов для культурно-національного відродження та розвитку української нації, усіх національних, культурних і релігійних груп в Україні; сприяти забезпеченню гарантій соціального захисту громадян України; працювати у взаємодії з органами влади, профспілками, громадськими організаціями, а також тими політичними партіями, статутні завдання яких не протирічать статутним завданням НТСУ.

НТСУ не кличе до чергової революції.

Громадянам України потрібне прогнозоване майбутнє не лише для них, а й для їх дітей та онуків. Саме тому суспільство має йти шляхом еволюції, зберігаючи надбання попередніх поколінь і збагачуючись плодами праці своїх громадян.

Не знищувати, а створювати – такий стратегічний курс партії.

Ми не маємо права дозволити тим політикам і посадовцям, що приходять до влади заради особистого збагачення та власної кар’єри, руйнувати наш спільний дім, який громадяни України зводили тяжкою працею.

Збудувати економічно сильну, демократичну, територіально неподільну Україну із сильною дієздатною владою, прискорити побудову громадянського суспільства, захистити людину праці, забезпечити її особисті права і свободи – цього прагне НТСУ.

Ми обираємо курс, який відображає бажання громадян України жити в мирі й злагоді, трудитися на своїй вільній землі і отримувати за свою працю гідну винагороду.

Ми обираємо і будемо виборювати такий порядок, коли працездатні громадяни зможуть знайти гідне застосування своїм здібностям, коли молодь матиме змогу вчитися, отримувати фахову підготовку і гарантовану роботу, коли турботу про людей, не здатних себе утримувати, візьме на себе держава.

Держава служитиме людям, а не люди державі. Для цього НТСУ утверджуватиме реальне народовладдя, вдосконалюючи політичні, економічні й соціальні механізми, сприяючи підготовці й добору по-державницькому налаштованих управлінських кадрів.

НТСУ – партія єднання й суспільної злагоди.

Україні не потрібне розпорошення сил, регіональна роздрібненість. Громадяни єдиної країни мають бути єдиними.

Консолідація заради кращого майбутнього – цього прагне партія. Не політичні війни, а конструктивний діалог між гілками влади, між партіями, найманими працівниками й роботодавцями, між державними інститутами й громадянами має стати запорукою народження суспільства, де пануватимуть законність і порядок, утверджуватимуться демократичні ідеали.

Основою неухильного руху України вперед є багатоукладна, ефективна соціалізована економіка, правова держава, національне, духовне, культурне відродження української нації, всіх народів, що проживають на теренах України.

Партія робитиме все можливе, щоб через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування, у профспілках і громадсько-політичних організаціях проводити визначену нею політику.

НТСУ – за соціальну справедливість.

НТСУ виступає проти поділу суспільства на багатих і бідних. Ми за рівність у заможності, а не в бідності.

НТСУ – за недоторканість життя, захист гідності й власності громадян, за підтримку малозабезпечених, за надання загальнодоступної якісної освіти й медичної допомоги.

Особливість нинішнього етапу суспільно-політичного розвитку України полягає в тому, що упродовж останніх років загострювалися протиріччя між існуючою на той період владою і новою вітчизняною буржуазією, яка цю владу прагнула узурпувати. Ці корінні протиріччя суттєво загострилися останнім часом, коли на зміну одним олігархічним кланам прийшли інші.

НТСУ всю свою діяльність спрямовує не на досягнення перемоги чергової команди олігархів, а на забезпечення побудови соціально справедливого суспільства шляхом відсторонення від важелів державного управління представників буржуазії та олігархічних кланів, яких цікавить лише власне збагачення.

Прагнучи соціальної справедливості та декриміналізації влади, партія ініціює проведення всенародного референдуму та прийняття Закону „Про скасування депутатської недоторканності” на усіх рівнях, в тому числі й щодо народних депутатів України. Маючи рівні конституційні права, громадяни повинні мати й рівну відповідальність перед Законом.

СОЦІАЛЬНА БАЗА НТСУ

НТСУ відображає інтереси людей найманої праці.

Соціально справедливе суспільство передбачає пріоритет інтересів людей найманої праці незалежно від їхньої професійної приналежності. Саме їм служить НТСУ.

Народно-трудовий союз України – це та політична сила, яка виражає інтереси людей праці: робітників, селян, лікарів, вчителів, наукової інтелігенції та інших. Це і є у широкому розумінні народно-трудовий союз України, тобто союз людей, які своєю працею створюють матеріальні й духовні багатства суспільства.

НТСУ не ставить за мету жорстко обмежувати соціальну базу партії. Стрімкий розвиток суспільства обумовлює розмивання колись чітких меж соціальних груп. Змінюється їх кількісний склад і конфігурація, лави підприємців поповнюються за рахунок колишніх робітників, збільшується прошарок представників середнього бізнесу й фермерів. У нових умовах працює інтелігенція.

Враховуючи сучасні реалії, НТСУ виступає як партія, яка відображає інтереси усіх цих верств населення – людей найманої праці, які поступово формують в Україні середній клас.

ЕКОНОМІКА РОЗВИТКУ

НТСУ – за створення соціалізованої економіки.

НТСУ виходить із того, що трудівникам традиційно близька й зрозуміла ідеологія еволюційного розвитку суспільства. Людям потрібна стабільність розвитку, а не пожежа революційної руйнації. Звідси випливає програмне завдання партії – наполеглива робота над створенням умов для розвитку соціалізованої економіки.

Партія всіляко сприятиме розвитку тих інститутів, які забезпечують ринкові перетворення і формують на основі приватної економіки стійкі соціальні гарантії.

Через своїх представників в органах державної влади й місцевого самоврядування партія працюватиме над удосконаленням законодавчої бази, створенням незалежної судової влади, виведенням економіки з тіні, підвищенням ефективності управління державною власністю, оновленням податкової політики.

НТСУ виступає за скасування податку на додану вартість та введення податку з обороту. Це дозволить суттєво збільшити приріст внутрішнього валового продукту, спростити податкову систему й зменшити кількість працюючих у цій сфері.

Найближчим часом дуже важливо реально ліквідувати адміністративне свавілля в економіці з боку чиновників та правоохоронних органів.

НТСУ – за прискорене завершення приватизаційних процесів. У цьому одна із необхідних умов піднесення національної економіки. Водночас партія відстоює принцип приватизації лише тих державних підприємств, які мають хронічну збитковість і остаточно вичерпали можливості подальшого розвитку.

НТСУ категорично проти приватизації підприємств, які працюють успішно. Мета приватизаційних процесів – не механічне передання прибуткових державних підприємств в руки власників-олігархів. Приватизуватися мають ті об’єкти, які потребують економічної реанімації за рахунок приватних інвестицій.

Партія виступає за встановлення чіткого контролю за приватизацією з метою запобігання штучного банкрутства підприємств, а також інших порушень і зловживань у цій сфері.

НТСУ проти повної або часткової приватизації стратегічно важливих галузей економіки: залізничного транспорту, космічного й авіабудування, електроенергетики, системи водопостачання, військової промисловості, телефонного зв’язку, державного резерву. У цих галузях необхідно навести зразковий порядок, встановити жорстку відповідальність керівників за результати роботи.

Партія виступає проти практики іноземних позик під бюджетні державні гарантії. Не можна дозволити заштовхнути Україну до боргової ями. Іноземні інвестиції мають спрямовуватися на створення й розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, що сприятиме піднесенню національної економіки.

НТСУ – за повну націоналізацію природних ресурсів України та підприємств з їх видобування. Надра держави мають бути загальнонаціональним багатством.

Партія за прискорення реформування системи корпоративного управління. На корпоративний сектор економіки припадає майже 75 відсотків ВВП і саме він найбільше потребує соціалізації.

Завдання НТСУ – добиватися прозорості в діяльності акціонерних товариств, захищати права дрібних акціонерів, які не мають реальних важелів управління підприємствами. Це третина населення України – 17 мільйонів громадян, які володіють акціями.

НТСУ, відстоюючи інтереси представників найманої праці, сприяє розвиткові малого підприємництва, з якого, за світовою практикою, виростає основа суспільства – середній клас.

Мета партії – стати на захист підприємця від свавілля чиновників і правоохоронних органів.

У галузі сільського господарства партія виступає за рівні умови розвитку усіх форм власності – державної, колективної й приватної. Сільгосппідприємства усіх цих форм власності мають рівні права й умови для розвитку.

НТСУ у сфері сільського господарства дотримується наступних принципових засад.

Земля може перебувати як у державній, так і в приватній власності, але за обов’язкової умови – власниками землі мають право бути лише громадяни України.

Підприємства усіх форм власності у сільському господарстві повинні отримувати для свого стабільного розвитку гарантовані державні дотації й пільгові кредити.

У законодавчому порядку визначаються обсяги обов’язкових державних закупівель продукції сільськогосподарського виробництва для потреб держрезерву, армії, установ освіти й охорони здоров’я.

Держава в законодавчому порядку застосовує систему матеріально-фінансового заохочення для сільгоспвиробників, які активно освоюють зовнішні ринки, передусім – Росії, Бєларусі, Казахстану, інших країн СНД, а також країн за межами Співдружності, які мають широкі перспективи для реалізації на їх ринках української сільгосппродукції.

Партія виступає за розвиток такої державної системи лізингових поставок селу, коли відсотки за користування лізингом сплачуватиме сама держава.

Мета партії – зробити село заможним, ввести Україну до складу світових лідерів із виробництва сільськогосподарської продукції.

НТСУ у всіх сферах виробництва працюватиме над створенням умов економіки розвитку. Одна із її складових – захист інвесторів від адміністративного свавілля. Посадові особи, винні в адміністративному втручанні й спробах силового перерозподілу власності, притягатимуться до відповідальності, в тому числі кримінальної.

НТСУ виступає за створення такої системи, коли керівників міністерств та регіонів звільнятимуть в разі зниження обсягів промислового виробництва та послуг.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

НТСУ розглядає розвиток соціалізованої економіки як базу для постійного нарощування соціальних благ для людей праці.

НТСУ серед своїх програмних цілей ставить перемогу в українському суспільстві ідей соціальної спрямованості. Політичні та економічні свободи мають поєднуватися із гарантованим соціальним захистом.

Партія бере участь у розробці й реалізації нових соціальних програм, не відмовляючись від удосконалення вже існуючої державної системи соціального захисту.

НТСУ усіма можливими засобами сприяє наданню соціальних гарантій, зафіксованих в контракті між найманим працівником і підприємством. Соціальні стандарти у такому контракті повинні затверджуватися на урядовому рівні. Кожен працівник державного чи приватного підприємства або установи укладатиме з роботодавцем соціальний контракт. Це має стати законодавчою нормою.

Партія добиватиметься ухвалення Верховною Радою законів, які чітко регламентуватимуть умови праці та її оплати, визначатимуть порядок відрахувань до пенсійного та соціальних фондів. НТСУ виступає за погодинну фіксовану оплату для усіх представників найманої праці.

НТСУ ініціюватиме прийняття Закону „Про розподіл прибутків”, яким передбачатиметься направлення не менше 50 відсотків прибутків підприємств на їх модернізацію та розвиток виробництва. При цьому працівники підприємств будь-якої форми власності братимуть участь у реальному розподілі прибутків, частина яких виплачуватиметься їм у вигляду премій за підсумками року.

Партія послідовно відстоюватиме принцип різноманітності форм власності, гармонійного сполучення державного регулювання і ринкового саморегулювання, господарського, ощадливого ставлення до ресурсів. Буде покладено край практиці вивезення за кордон капіталів, нажитих нечесним шляхом. Це – складові соціально-орієнтованої економіки, яка забезпечить піднесення України і підвищення рівня життя її громадян до європейських стандартів.

НТСУ за безкоштовну загальнодоступну освіту та медичне обслуговування, суттєве підвищення пенсій, стипендій, цільових соціальних допомог і виплат.

Партія ініціюватиме прийняття закону про скасування практики елітного медичного обслуговування. Державні службовці, у тому числі й найвищого рангу, а також депутати усіх рівнів мають отримувати медичну допомогу за місцем проживання на загальних підставах. Нині існуючим спеціальним закритим медичним закладам необхідно надати статус загальнодоступних.

За умови приходу до влади НТСУ кожна молода людина матиме право на безкоштовну освіту й на отримання робочого місця за своїм фахом. Розмір стипендії у вищих навчальних закладах буде доведено до рівня прожиткового мінімуму, учні шкіл та професійно-технічних училищ забезпечуватимуться щоденними безкоштовними обідами.

Партія послідовно проводить політику підтримки молоді, в тому числі через молодіжні організації. Відстоюючи інтереси молоді, НТСУ, передусім, сприяє створенню необхідних умов для розвитку здібностей, навчання і працевлаштування юних громадян України.

Необхідною умовою розвитку суспільства партія вважає відродження в Україні інституту сім’ї. Сім’я має бути осередком моральності й патріотизму, виховувати повагу до батьків і любов до дітей, прищеплювати вічні християнські й загальнолюдські цінності. НТСУ робитиме усе можливе для створення такої державної системи, коли сім’я матиме міцне матеріальне підґрунтя для утримання й виховання дітей.

Одна із програмних цілей НТСУ – виборовши владу, забезпечити соціальним житлом громадян України, які цього потребують.

Результатом створення соціально орієнтованої економіки стане зростання добробуту. Суть такої економіки – у поєднанні повноцінного ринку з сильною соціальною політикою і дієвим державним регулюванням.

Створивши соціалізовану економіку, що є метою НТСУ, суспільство надасть широку свободу в економічній сфері кожній людині, зробить суттєво збільшені доходи загальнокорисними, надасть гарантовану допомогу соціально незахищеним верствам населення.

Для досягнення названих цілей НТСУ ініціює економічно ефективні і водночас соціально спрямовані реформи, бере активну участь в їх реалізації.

НТСУ – за соціалізоване суспільство.

НТСУ як послідовний провідник соціал-реформізму прагне перетворити цю філософію на домінуючу ідеологічну течію України. Наша мета – демократичний соціалізм, тобто побудова суспільства, в якому буде менше примушення, а більше творчості, свободи, ініціативи, поваги до прав і свобод людини.

Менше держави, більше соціалізму – це гасло партія застосовує не лише в економічній сфері, а й у суспільно-політичній.

НТСУ забезпечить створення в Україні не лише соціалізованої економіки, але й соціалізованого суспільства з домінуванням соціал-реформістської ідеології та християнської моралі.

Держава і уповноважені нею чиновники служитимуть людині праці, визнаючи її головною продуктивною силою.

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ

НТСУ сприятиме створенню дієвих програм боротьби з корупцією, іншими видами злочинності та з профілактики правопорушень.

Суспільство має послідовно викорінювати причини зростання злочинності. Особи, які здійснили злочини, повинні нести за це заслужене покарання.

Прагнучи досягнення програмних цілей, партія в союзі із вітчизняними й зарубіжними правозахисними організаціями, профспілками й громадськими організаціями веде цілеспрямовану роботу із захисту прав людини, її життя, здоров’я й майна.

Громадяни України, незалежно від їхнього соціального статусу, мають бути захищені від переслідувань за політичними мотивами, від свавілля представників влади і силових органів, від безпідставного порушення карних справ і утримання невинних людей у тюрмах.

Партія ініціює створення державної комісії у складі юристів, представників правозахисних та громадських організацій із перевірки законності порушених карних справ, починаючи з 1991 року. Матеріали стосовно переслідування невинних людей направлятимуться до суду. НТСУ вимагатиме компенсації матеріальної й моральної шкоди, завданої громадянам внаслідок безпідставних переслідувань, за рахунок правоохоронних органів, що фальсифікували справи.

У разі приходу партії до влади буде відновлено довіру до правоохоронних органів за рахунок їх зміцнення моральними та високопрофесійними кадрами. Партія зосереджуватиме свої зусилля на вихованні й доборі таких кадрів для Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Генеральної прокуратури, їхніх структур та підрозділів, які діятимуть виключно за Законом. НТСУ ліквідує як явище свавілля влади.

Вулиці міст і селищ України будуть безпечними, а оселі громадян надійно захищеними. Безкарним не залишиться жоден випадок хуліганства й порушення громадського спокою.

Представники правоохоронних органів, що неналежним чином виконують свої обов’язки, звільнятимуться на підставі службової невідповідності.

ТЕРИТОРІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

НТСУ – за унітарний устрій України.

Народно-трудовий союз України, виступаючи за вдосконалення схем стосунків між регіонами та центром, водночас непохитно стоїть на принциповій позиції – Україна має залишатися унітарною державою, як це й визначено Конституцією.

Принцип, який сповідує партія: нам необхідна економічно потужна, територіально неподільна соборна Україна з демократичним суспільним устроєм, сильною авторитетною центральною владою і широкими можливостями для ефективного регіонального розвитку. Завдання НТСУ – сприяти непохитності територіальної цілісності, зміцненню громадянського миру й суспільної злагоди.

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Міцній державі – боєздатну армію.

Україна лише тоді повною мірою використовуватиме свої геополітичні переваги й вестиме на рівних діалог із провідними державами світу, коли створить боєздатну армію, яка відповідатиме сучасним вимогам і матиме змогу протидіяти будь-яким потенційним зовнішнім загрозам. Розвинена економіка й демократичний суспільний устрій незалежної унітарної України мають бути підкріплені військовою міццю.

НТСУ, відкидаючи насильство й агресію стосовно інших країн і виходячи із принципу оборонної достатності, виступає за інтенсивний розвиток і зміцнення системи національної оборони.

Партія – за пріоритетний розвиток національного оборонно-промислового комплексу із застосуванням останніх досягнень науки й новітніх технологій. Збройні Сили України мають забезпечуватися сучасними зразками озброєнь і військової техніки здебільшого вітчизняного виробництва, при цьому амуніцією й продовольством виключно вітчизняних виробників, що водночас стимулюватиме розвиток національної економіки.

Комплектування Збройних Сил особовим складом здійснюється за змішаним принципом – військовослужбовцями строкової військової служби та військовослужбовцями за контрактом. Строкова служба є виявом патріотизму, почесним обов’язком громадян України.

Виходячи із необхідності вдосконалення процесу військової підготовки молоді, партія ініціюватиме прийняття Закону „Про військову підготовку у навчальних закладах”. Особи, що пройшли курс навчання на військових кафедрах у вузах, не призиваються на строкову військову службу і вільно користуються правом проходити службу в армії на контрактній основі.

Особи, що пройшли строкову службу, отримують право вступу до будь-якого вузу України поза конкурсом і навчаються за державний кошт.

Кожен офіцер українського війська має право на гарантоване першочергове отримання власного житла із початку служби. Представники рядового й сержантського складу Збройних Сил, які проходять службу за контрактом, отримують таке право після продовження контракту на другий термін.

Платня осіб, що проходять службу за контрактом, не може бути менше восьми мінімальних заробітних плат, а для офіцерського складу – не менше п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат.

ОСВІТА Й НАУКА

НТСУ – за високий освітній рівень громадян України, розвиток науки і новітніх технологій.

Партія всіляко сприятиме створенню умов, які б забезпечували високий рівень загальнодоступної, безкоштовної середньої, спеціальної й вищої освіти. Лише високоосвічені громадяни здатні збудувати сильну, багату державу і забезпечити суспільний прогрес.

НТСУ виступає за розвиток національної науки, надання необхідних умов для ефективної роботи науково-дослідних установ, підтримки талановитих науковців-теоретиків і економістів-практиків. При цьому партія виходить із принципу: у сучасному світі конкурентоспроможними є ті держави, які йдуть шляхом інноваційного розвитку, створення високих технологій.

КУЛЬТУРА

НТСУ – за відродження й розвиток національної культури.

Нація, яка збагатила людство шедеврами творчості Григорія Сковороди, Євгена Гребінки, Миколи Гоголя, Івана Котляревського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, Марка Вовчка, Івана Нечуй-Левицького, Бориса Грінченка, Максима Рильського, Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Миколи Лисенка, Соломії Крушельницької, Олександра Довженка, Анатолія Солов’яненка, Василя Стуса, яка подарувала світові геній Тараса Шевченка, має відродити свою культуру й поповнити її новими перлинами.

НТСУ виступає за розвиток культури гуманізму й високої моралі. Суспільство має рішуче виступити проти експансії так званої масової культури західного зразка, яка насправді є інструментом пропаганди бездуховності, насильства й морального розтління.

Партія братиме активну участь у розробці й реалізації загальнодержавних та регіональних програм, спрямованих на збагачення національної культури, розвиток і якісне підвищення рівня кіномистецтва, телебачення, театру, зображувального й естрадного мистецтва, книговидання. Тільки те суспільство має майбутнє, яке дбайливо ставиться до свого культурного надбання.

У духовній сфері НТСУ, дотримуючись принципу свободи совісті та з повагою ставлячись до усіх канонічних церков будь-якої релігії, не втручаючись в їх внутрішні справи, визнає Православну церкву титульною церквою в Україні.

МІЖНАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ

НТСУ – провідник ідеології міжнаціонального миру.

НТСУ як один із найважливіших напрямків своєї роботи розглядає діяльність у сфері міжнаціональних відносин. Ідеологія партії – це ідеологія міжнаціонального миру, глибокої поваги до традицій і культури всіх народів, що мешкають в Україні, підкріплена гарантіями економічної свободи та соціальним захистом незаможних верств населення.

Враховуючи особливості історичного розвитку України, партія сповідує принцип гармонійного поєднання національного і територіального патріотизму.

У мовній сфері НТСУ дотримується формули: на рівні держави – єдина українська державна мова, на рівні регіону – поруч з державною українською мовою можливе використання інших офіційних мов, якщо таке рішення приймається на вимогу громади через проведення регіонального референдуму.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

НТСУ – за дружбу й співробітництво з державами-сусідами.

У міжнародних стосунках НТСУ є прихильником політики, що сповідує дружні відносини з усіма сусідами України. Партія дотримується принципу: економічні можливості України зростатимуть, коли наша держава матиме повноправне членство в Єдиному економічному просторі і продуктивно працюватиме в складі Союзу незалежних держав.

НТСУ виступає за встановлення союзних відносин між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном і заявляє про неприйняття ідеї вступу до НАТО та надання Україні сумнівного статусу так званого регіонального лідера.

ЕКОЛОГІЯ

В екологічній сфері НТСУ здійснює політику, спрямовану на захист оточуючого середовища, забезпечення екологічно безпечної життєдіяльності людини та поновлення й раціональне використання природних ресурсів.

НТСУ бере участь у розробці й реалізації програм, що передбачають зменшення шкідливих викидів в атмосферу, попередження забруднення ґрунту й водоймищ.

Партія ініціюватиме прийняття низки законів, якими, зокрема, передбачатиметься заборона на будівництво об’єктів у заплавах рік, на вирубування лісів на території України строком на 30 років, на вилов риби в Азовському морі строком на 3 роки, а також встановлення квот для кожного підприємства на викиди шкідливих речовин.

Серед першочергових проектів, розробку і втілення яких ініціюватиме НТСУ – перехід нафтопереробних підприємств на виготовлення бензину й дизельного палива з 50-відсотковим додаванням технічного спирту або біодизеля.

НТСУ виступає ініціатором збільшення на території України зелених насаджень (на першому етапі – вдвічі), впровадження альтернативних, екологічно безпечних технологій виробництва електроенергії, зокрема, за допомогою вітряків та енергогенеруючих сонячних батарей, а також інших нововведень, які дозволять поліпшити екологічну ситуацію і захистити здоров’я людей.

НТСУ добиватиметься суттєвого збільшення державних асигнувань на екологічні потреби і створення умов для заохочення підприємців, які впроваджують екологічно чисті технології.

КОНСОЛІДАЦІЯ ЛІВИХ СИЛ

НТСУ – за об’єднання політичних сил, що сповідують захист інтересів людей найманої праці.

Для реалізації своїх програмних завдань НТСУ, проголошуючи себе частиною лівоцентристського руху, ініціює об'єднання лівих та лівоцентристських сил задля найбільш ефективного захисту інтересів людей найманої праці.

Народно-трудовий союз України – партія творення, миру й суспільної злагоди – за міцний союз людей праці.

Тільки разом, об’єднані однією ідеєю, ми здобудемо гідне життя і забезпечимо щасливе майбутнє своїм нащадкам!

***

ПРИНЦИПИ НАШОЇ СОВІСТІ

Сильна незалежна держава, яку поважають у світі і якою пишаються її громадяни, з’являється лише разом із народженням вільної, здорової нації.

Пам’ятаймо, що народ України утворився 1500 років тому і побудував унікальну цивілізовану державу – Київську Русь.

Упродовж більш ніж 400 років Київська Русь, а потім Україна, Росія й Бєларусь живилися й збагачувалися культурною спадщиною Візантійської імперії. На превеликий жаль, у ХХ сторіччі втрачено надто багато. Аби вижити, народам України, Росії й Бєларусі довелося відчайдушно боротися із навалою „інтернаціональних” культур. Ми вижили. Але лише цього замало, щоб мати велике майбутнє.

Почнемо ж відроджувати й звеличувати український народ вже сьогодні, передусім – у своїх душах. Візьмемо за правило, що справжній патріот України неухильно дотримується таких найважливіших принципів нашої совісті:

- Незалежно від соціального стану та займаної посади робить усе можливе для утвердження України як демократичної, соціальної, правової держави.

- З повагою ставиться до національної історії, шанує своїх великих предків, зберігає культуру й рідну мову, примножує найкращі традиції свого народу.

- Не забуває свого родоводу, дбає про сім’ю, культивуючи повагу до батьків і любов до дітей.

- Дотримуючись норм високої моралі, усіма можливими засобами протидіє розповсюдженню культу жорстокості, насильства й розбещеності, відкидає історично невластиві нам еталони байдужості й егоїзму.

- Зберігає й передає у спадок нащадкам батьківську віру – канонічне православ'я. Не приймає новітні сектантські організації як духовно далекі нашій культурі і нав'язані нам Заходом. Саботує діяльність так званого Київського патріархату як "церкви", що штучно створена безвідповідальною владою і не володіє благодаттю. Підтримує патріотичні партії та політичні блоки, які дбають про основу нашої духовності – канонічну Українську православну церкву.

- Схиляється перед подвигами героїв війни й праці, зміцнює обороноздатність держави, розглядає службу в лавах Збройних Сил України як почесний обов’язок, сприяє військово-патріотичному вихованню молоді, підтримує ідею створення військово-політичного союзу країн СНД.

Всіляко сприяє розвиткові дружніх добросусідських стосунків між народами України, Росії й Бєларусі, відстоюючи ідею про те, що ці держави мають бути вічними союзниками.

- Розглядає дії політиків та посадових осіб, спрямовані на ізоляцію України від Росії та Бєларусі, як антиукраїнські та антидержавні.

Не протидіє вивченню й вільному розповсюдженню російської та інших мов корінних націй на території України.

- Морально засуджує тих представників влади, які забруднили себе корупцією або іншими злочинами. Усіма доступними законними засобами добивається усунення від посад некомпетентних і байдужих до долі України та її народу керівників.

- Не голосує на виборах за тих політиків і чиновників усіх рівнів, які обдурили людей, не виконавши своїх попередніх обіцянок, передусім – проголошених під час так званої помаранчевої революції.

- Оприлюднює у засобах масової інформації або в інший спосіб факти, що компрометують високопосадовців, які зганьбили звання державного службовця й громадянина України.

- Протестує усіма законними засобами проти дій представників влади, які на шкоду Україні лобіюють інтереси іноземних держав, фактично перетворившись на компрадорський загін.

- Покладає відповідальність за незадовільний стан економіки і за зубожіння народу на представників нинішньої влади, особливо тих, хто з кар’єрних міркувань виступав під революційними гаслами, зрадивши власний народ.

- Поводиться з честю й гідністю, не піддається на провокації й умовляння політичних банкрутів і авантюристів від влади, що намагаються використати народ заради свого кар’єрного злету й особистого збагачення.

- У свої помислах, діях і вчинках керується громадянською й національною свідомістю, присвячує життя служінню Україні та її народу заради великого майбутнього своєї держави, щастя й добробуту прийдешніх поколінь.

Микола ПЕСОЦЬКИЙ

***

Доповідь М.Ф. Песоцького

„Про організаційну роботу

зі створення політичної партії

„Народно-трудовий союз України”

та її ідеологічні засади”

_________________________________

Установчий з’їзд НТСУ

4 березня 2006 року

Поважне товариство!

Шановні колеги!

Нині – визначний для кожного із нас день. Ми зібралися разом, щоб заявити про створення нової політичної сили: партії „Народно-трудовий союз України”. Попереду велика копітка діяльність із розбудови структур організації, з утвердження в суспільстві наших програмних засад і залучення до лав партії людей, які готові до наполегливої, цілеспрямованої роботи.

Але спочатку дозвольте сказати кілька слів про діяльність оргкомітету, що безпосередньо передувала установчому з’їзду.

У жовтні минулого року сформовано Оргкомітет зі створення політичної партії „Народно-трудовий союз України”, а вже наступного місяця у всіх регіонах України почали функціонувати ініціативні групи зі збору підписів на її підтримку. З листопада 2005 по лютий 2006 року Оргкомітет формував ідеологічні принципи партії, працював над оформленням документів, необхідних для проведення установчого з’їзду та реєстрації в Міністерстві юстиції України, перш за все – Статуту й Програми.

Делегатам з’їзду пропонується також документ концептуального характеру, який ми назвали „Принципи нашої совісті”. Він не має офіційного статусу Програми або ж Статуту, але, на наш погляд, відображає основні положення, яких мають дотримуватися члени НТСУ у своєму житті й повсякденній діяльності не за формальним обов’язком, а за внутрішнім покликом.

Загалом, на думку Оргкомітету, є всі підстави стверджувати, що сьогодні ми пропонуємо з’їзду добре вибудовану демократичну систему партійного управління.

За чотири місяці зібрано пропозиції щодо складу Центрального комітету, Політбюро, Комісії партійного контролю та Секретаріату ЦК НТСУ. Паралельно формувався актив в областях, а після офіційної легалізації партії її чисельність у порівняно короткий термін може скласти, орієнтовно, близько 15 тисяч чоловік.

Оргкомітет вважає, що неабияке значення має й мотивація створення Народно-трудового союзу України. На наш погляд, цілком закономірним є те, що в умовах загального економічного спаду, прогресуючої корупції, низького рівня соціального захисту населення, зростання цін на товари та послуги, загального розчарування у новій владі, падіння рейтингів основних політичних гравців виникли реальні передумови для створення нової політичної партії, у якості якої і виступить Народно-трудовий союз України.

Розробляючи перспективні ідеологічні засади НТСУ, Оргкомітет брав до уваги також, що українське суспільство вкрай втомлене політичними експериментами, економічною нестабільністю, некомпетентністю й непорядністю влади. Людям потрібна стабільність. Саме тому НТСУ, яка проголошує себе лівоцентристською партією, йтиме шляхом еволюційного розвитку суспільства, відкидаючи революційні руйнації.

Розробивши фундаментальні ідеологічні засади, ми також враховували поточний політичний момент. Очевидно, що сьогодні – сприятлива ситуація для створення партії, адже вона з’являється в період виборів до Верховної Ради України. Реально оцінюючи стан справ, можна стверджувати, що представники вже існуючих політичних сил не зможуть в процесі передвиборного марафону уникнути дискредитації. На цьому непривабливому фоні поява нової, незабрудненої партії, що створювалася не „під вибори”, не на догоду певним особам, а для тривалої серйозної роботи, сприйматиметься, безперечно, позитивно. Відсторонення від нинішніх брудних політичних технологій, непричетність до масового виливу компромату буде найкращою характеристикою НТСУ на початку нашого шляху.

Ініціатори створення партії враховували також, що в суспільстві накопичилася „громадянська втома”, пов’язана із наявністю та більш чи менш активною діяльністю в Україні безлічі політичних партій. У зв’язку із цим може бути популярною теза про реальну провідну роль однієї партії, нехай і за наявності багатьох інших. Ми маємо готуватися до місії політичної сили, яка прийде до влади демократичним шляхом і візьме на себе відповідальність за цю владу.

Зрозуміло, що й після нинішніх парламентських виборів триватиме боротьба переможців за розподіл місць у владі. Для суспільства цей процес, вочевидь, не матиме продуктивних наслідків, розчарування виборців посилиться. Отже, вже цього року оформиться потреба у свіжій політичній силі. Тож якщо в інших умовах молодість партії могла б бути недоліком, то за нинішньої політичної ситуації вона стає однією з її суттєвих переваг.

Що стосується найближчих завдань, то нам, передусім, належить визначити й сформувати ті ідеологічні орієнтири, які вказуватимуть нам у подальшому шлях до успіху.

Щоб наша діяльність була ефективною і приносила бажаний результат, вона має базуватися на глибокому вивченні ключових процесів у сучасному українському суспільстві. Його головна особливість, як і будь-якого суспільства перехідного періоду, полягає в існуванні низки принципових протиріч.

У боротьбі за політичне лідерство ми повинні враховувати, перш за все, основне протиріччя – між владою та буржуазією. Воно й обумовлює всю гостроту політичних змагань, бо є їхньою рушійною силою.

Буржуазія активно, навіть запекло бореться за встановлення влади, яка б її обслуговувала й відстоювала її життєво важливі інтереси. І ця нещодавно народжена буржуазія вже оформила і виклала свої інтереси за посередництвом „Нашої України” під час минулих президентських виборів.

Чи можемо ми сказати, що результатом цих виборів, тобто, результатом перемоги „Нашої України”, стали кардинальні, якісні зміни у державному будівництві й суспільно-політичному житті країни? Відповідаючи на це запитання, ми лише констатуємо: місце олігархів із „Кучминого гнізда” посіли олігархи Ющенка. „Помаранчева революція” не лише не вирішила цього корінного протиріччя між владою й буржуазією, а й загострила його. Це, зокрема, пояснюється й тим, що буржуазія не набула статусу консолідованої сили. Сьогодні вона поділена на табори Ющенка, Януковича, Тимошенко, Мороза. У таких умовах кожна із цих сил прагне (і намагатиметься надалі) відстояти свої власні інтереси, у першу чергу – промислово-фінансові.

У цій ситуації нам належить безпомилково знайти власне місце на українському політичному полі, правильно визначити ту стартову позицію, яка невдовзі дозволить партії прийти до переможного результату.

Треба не просто чітко заявити про свої позиції. Відразу необхідно дбати про перспективи: щодня надавати реального змісту існуючим ідеологічним установкам, а в разі потреби й переглядати, оновлювати їх. І не забувати про найголовніше завдання – наближати повсякденну роботу до людей, заради яких і має існувати партія.

Потрібні сміливі, принципові рішення, без яких не можна уявити нашого політичного майбутнього.

І серед цих рішень, на моє глибоке переконання, мають бути ухвали про назву партії та її символіку.

Створення такого „паспорта” – це не формальність і не данина політичній кон’юнктурі. Це один із обов’язкових елементів партійного будівництва, яке має завершитися появою в Україні нової потужної сили – партії „Народно-трудовий союз України”.

Чому саме таку назву пропонує Оргкомітет з’їзду і вважає її цілком виправданою і вмотивованою?

Для того, щоб це пояснити, треба звернутися до більш детального аналізу ідеологічних засад, на які ми повинні спиратися. Тож дозвольте спочатку дати розгорнуті і, на мій погляд, необхідні у цьому випадку пояснення.

Передусім, кожен член партії мусить усвідомити: не можна бути «загальною партією», представляючи інтереси усіх соціальних верств і груп населення. Ми не можемо тішити себе ілюзіями створення «всенародної» партії, тому що ця ідея утопічна. Будь-яка партія класова, виражає інтереси певних верств або груп населення.

Виходячи з класичного уявлення поділу суспільства на класи та соціальні групи, партії виражають, по великому рахунку, інтереси або роботодавців, або людей найманої праці. Ця установка домінує у всіх партіях світу.

Отже, ми повинні представляти справжні інтереси людей найманої праці. Саме з цього і треба виходити, визначаючи нашу політику, розробляючи форми й методи ідеологічної роботи. Вона, поза будь-яким сумнівом, повинна відрізнятися гнучкістю і розмаїттям. Але незмінним має залишатися відстоювання інтересів людей праці – робітників, селян, лікарів, вчителів, наукової інтелігенції, тобто, усіх тих, хто в Україні фактично й складає разом народно-трудовий союз. Якщо не представляти їхні інтереси, втрачається значення соціал-реформістської ідеології як такої, зникає роль партії у соціалізації суспільства. А інші ролі вже розібрали…

Потрібно враховувати той факт, що в нинішніх умовах розмиваються межі соціальних груп, здійснюється активна міграція з однієї в іншу. Кваліфіковані робітники стають підприємцями, представники малого бізнесу поповнюють бізнес середній і великий. Водночас, і ті й інші входять у владу, стаючи урядовцями або депутатами. Фермери вибиваються із середовища незаможних селян і поступово створюють базу для формування середнього класу на селі. Інтелігенція, що найбільш чутливо реагує на зміни в суспільстві, за будь-яких умов залишається його інтелектуальним центром. Але сутність інтересів людей найманої праці не змінюється. Виразниками їхніх позицій можуть бути і ті, хто вже не входить до соціальних груп найманих працівників.

Роблячи ставку на представників найманої праці, які завтра сформують середній клас, і на людей, які його вже сьогодні представляють, ми забезпечимо своє політичне майбутнє.

Визначивши соціальну базу, партія зобов'язана донести до громадян України найважливішу тезу: вона послідовно сповідує принципи еволюційного розвитку і рішуче виступає проти будь-яких революційних потрясінь.

Ми за те, щоб суспільство спільно з державною владою постійно нарощувало соціальні блага для людей праці.

Ідеологія соціалізації економіки та суспільства має в Україні дуже хороші перспективи за умови, якщо ми засвоїмо цю ідеологію і насправді представлятимемо інтереси людей праці. Це теоретичне положення підтверджується об'єктивними процесами, що відбуваються сьогодні і реально відображаються у наступному.

Наше суспільство, на жаль, дотепер залишається бідним. А це означає, що у сучасній Україні немає того ґрунту, на якому може успішно розвиватися ліберальна ідеологія.

Тільки найперші паростки дає християнсько-демократична ідеологія, яка ніколи не була в Україні сильною.

Націонал-демократична ідея, яка пережила свій ренесанс на початку 90-х років, на хвилі отримання Україною державної незалежності, явно йде на спад. Цього не заперечують і самі націонал-демократи, закликаючи вдихнути у свою ідеологію нове життя. Другим ренесансом націонал-демократів стало утворення «Нашої України» під знаком об’єднаних сил національної буржуазії. Однак невміле керування державними інститутами та економікою країни призвело до банкрутства представників націонал-демократів із середовища „нашоукраїнців”, а отже – завдало нищівного удару й по самій націонал-демократичній ідеології.

Позбавлена реальних перспектив і ортодоксальна марксистсько-ленінська ідеологія, яка була свого часу невід'ємною частиною радянської державної машини, інструментом придушення будь-яких проявів політичної свободи.

Все це дає підстави стверджувати, що ми мали і поки що маємо унікальну нагоду для переконливої перемоги в українському суспільстві саме ідей соціальної спрямованості. Сприятливість ситуації у тому, що ці ідеї готові сприймати люди найманої праці, в яких ми бачимо свою головну соціальну базу. Дуже важливо, що це одночасно і головна високопродуктивна сила України.

Ми маємо хороші перспективи ще й тому, що свого часу соціальні ідеї на українському ґрунті вже давали багаті плоди, найповніше відображаючи менталітет наших співвітчизників. Це пояснюється тим, що громадській думці завжди була близька така модель розвитку, де політичні та економічні свободи поєднувались із захистом інтересів малозабезпечених верств населення.

Ми можемо демократичним, еволюційним шляхом перетворити соціальні цінності людей праці на пануючу суспільну ідеологію.

Відчуваючи себе частиною лівоцентристського руху, ми повинні йти далі і взяти на себе завдання об'єднання лівих та лівоцентристських сил під своїм прапором. Це дозволило б нарощувати можливості партії, підсилювати в ній самій лівоцентристські тенденції.

Залишаючись реалістами, ми не можемо претендувати на те, що до нас прийдуть усі ліві. Та цього і не треба прагнути. Проте однією з наших цілей повинна стати консолідація тієї частини політичних сил, які представлені різними організаціями, але, по суті, сповідують соціальну ідеологію, відображають інтереси людей найманої праці.

Ми повинні долучитися до серйозної роботи із налагодження контактів з комуністами, соціалістами, а також есдеками різних соціал-демократичних партій. Необхідно реально освоювати лівий рух навколо нас, вести роботу серед рядових членів лівих партій із залучення до наших лав.

Безперечно, що основою будь-яких суспільно-політичних трансформацій була і залишається економіка.

Наша ідеологія в економічній сфері базується на традиціях європейської політичної культури. Це – соціалізація економіки. У таке широке поняття вкладається багато що.

Перш за все, ми повинні сприяти розвитку тих інститутів, які забезпечують ринкові перетворення і формують на основі приватної економіки стійкі соціальні гарантії.

Це удосконалення відповідної законодавчої бази, створення незалежної судової влади, виведення економіки з тіні, підвищення ефективності управління державною власністю, оновлення податкової політики.

Найближчим часом дуже важливо реально ліквідувати адміністративне свавілля в економіці.

Партія повинна виступати за прискорення приватизаційних процесів, вбачаючи в цьому одну із основних умов піднесення національної економіки. Очевидно, що сьогодні більшість державних підприємств вичерпала свої можливості розвитку. Підтвердженням тому служить їх так звана тінізація і хронічна збитковість. Як наслідок – недовіра інвесторів, відсутність серйозних капіталовкладень, а отже, і перспектив зростання.

Принципово, що при цьому не повинна здійснюватися приватизація підприємств, які працюють успішно.

У сфері нашої уваги має залишатися реформування системи корпоративного управління. Це тим більш важливо, що на корпоративний сектор економіки припадає майже 75 відсотків ВВП. Практика свідчить, що саме ця сфера особливо гостро потребує соціалізації. Діяльність акціонерних товариств непрозора. Практично не захищені права дрібних акціонерів, яких не тільки не допускають до реального управління підприємствами, але й відверто обдурюють, ігноруючи їхні інтереси. При цьому йдеться про третину населення України – 17 мільйонів громадян, які володіють акціями. Це і є ті люди, захищаючи яких ми зміцнимо авторитет партії.

Величезне поле діяльності у сфері розвитку малого підприємництва. Світова практика свідчить, що саме з малого бізнесу постає середній клас, який становить основу багатого, процвітаючого суспільства. І якщо ми однією із цілей ставимо сприяння формуванню середнього класу, то не можемо миритися з нинішнім низьким рівнем розвитку малого бізнесу.

Підприємець потребує захисту від свавілля урядовців, які не згідно із законом, а на свій розсуд вирішують його долю.

Ми повинні вимагати соціальних гарантій, зафіксованих в контракті між найманим працівником і підприємством. При цьому соціальні стандарти у такому контракті повинні затверджуватися рішенням уряду. Це – одна з основоположних норм соціалізованої економіки.

Ми повинні вимагати від Верховної Ради ухвалення законів, які чітко регламентують умови праці та її оплати, визначають порядок відрахувань до пенсійного та соціальних фондів.

Ми маємо висувати вимогу погодинної фіксованої оплати для усіх представників найманої праці. Ця новація дозволить нам завоювати суспільний авторитет.

Соціалізація економіки, за яку ми повинні виступати – це і удосконалення державної системи соціального захисту, і безкоштовна загальнодоступна освіта та медичне обслуговування, і гідне, справедливе пенсійне забезпечення.

Нам потрібно брати безпосередню участь у розробці та реалізації загальнодержавних соціальних програм. Однією із них може стати програма впровадження страхової медицини. У життєво важливій сфері охорони здоров'я надто багато недоліків. Нехай їх усунення буде і нашою конкретною справою. При цьому ми не повинні обмежуватися загальними деклараціями. Нам слід запропонувати реальну схему.

Забезпечувати фінансування страхової медицини мають державний бюджет, муніципальна влада, підприємства та, у доступних межах – працездатні громадяни. Це дасть змогу використовувати страхові кошти тоді, коли люди (у тому числі й ті, які не мають власних доходів) звертатимуться по медичну допомогу. Безперечно, значно поліпшиться якість медичних послуг.

Результатом створення соціально орієнтованої економіки стане зростання добробуту. Суть такої економіки – у поєднанні повноцінного ринку з сильною соціальною політикою і дієвим державним регулюванням.

Соціалізована економіка, що є нашою метою, надасть широку свободу в економічній сфері кожній людині. При цьому вкрай важливо, що збільшені доходи будуть загальнокорисними, а люди, які не здатні забезпечити себе самотужки, стануть соціально захищеними.

Для досягнення цих цілей нам належить ініціювати реформи і брати найактивнішу участь в їх реалізації. Нас повинен надихати приклад багатих європейських країн. Ці держави знаходяться в числі світових лідерів, а народи мають високий рівень життя.

Ми погоджуємося з тим, що за часів незалежної України в суспільстві відбулися певні позитивні зміни. Люди стають реальними власниками землі, зменшується податковий тиск. У Верховній Раді розглядається багато соціально орієнтованих законопроектів. Це свідчить про підсилення ролі соціал-реформізму як однієї з провідних ідеологічних течій нашої країни.

Наша мета – сприяти розвиненню позитивних тенденцій, а в підсумку – побудові суспільства, в якому буде менше примушення, а більше творчості, свободи, ініціативи, поваги до прав і свобод особи. Тобто, менше держави і більше соціалізму.

Необхідно переконати людей, що наша партія забезпечить створення в Україні не тільки соціалізованої економіки, але й соціалізованого суспільства. Так само, як і в тих країнах Заходу, де традиційно домінує соціал-реформістська ідеологія. Нам обов'язково треба приходити до таких самих європейських стандартів у своїй повсякденній роботі. Але за однієї незмінної умови: не забуваючи про самоідентичність, зберігаючи національну культуру й шанобливо ставлячись до культур інших народів.

Переконаний, що діяльність партії неможливо також уявити без цілеспрямованої, щоденної роботи із захисту прав людини. У цій сфері потрібні не декларації, а тверді гарантії. Партія має використовувати усі доступні законні заходи, аби наблизити той час, коли громадяни України, незалежно від їхнього соціального статусу, будуть захищені від переслідувань за політичними мотивами, від свавілля силових органів, які сьогодні використовують практику тиску на невгодних, безпідставно порушуючи карні справи і утримуючи невинних людей у тюрмах. Ми маємо зробити все можливе, в тому числі і в союзі із вітчизняними й зарубіжними правозахисними організаціями, аби припинити масові порушення прав людини. І тут в особі нашої партії громадяни мають бачити свого надійного й послідового захисника.

Шановні друзі!

Визначаючи ідеологічні засади Народно-трудового союзу України, ми повинні усвідомити: якщо у ХХ столітті результат у політиці досягався в жорстокій класовій боротьбі, то у столітті ХХІ-му – і ситуація інша, й люди інші. Політична сила досягне необхідних результатів тільки служінням своєму народу. Вигравати будуть ті партії, які візьмуть це положення за основу, зроблять його моральною нормою, тобто – сприймуть всією душею.

Говорячи про основні напрями ідеологічної роботи, не можу не зупинитися на одному із найважливіших аспектів – національному.

Від того, яку етнополітику ми проголосимо і будемо реалізовувати в своїй діяльності, багато в чому залежатиме ставлення до нашої партії в різних регіонах України, а отже – і наше майбутнє.

Ми повинні враховувати, що Україна внаслідок особливостей історичного розвитку фактично ділиться на низку окремих територій. Цей чинник ускладнює створення масової загальноукраїнської партії, рівномірно представленої у всіх регіонах країни.

Цілком закономірно, що у Західній і Центральній Україні більшим попитом користується націонал-демократія, на Півдні і Сході традиційно лідирують комуністи, а зараз – ще й Партія регіонів. Є й партії з явно вираженим вузько територіальним впливом.

Безумовно, зараз важко уявити, що Західна Україна раптом стане прихильно сприймати комуністичні ідеї, а Східна – негайно вишикується під прапорами націонал-демократів.

На що ж у такій ситуації ми можемо претендувати і розраховувати?

На мій погляд, ми можемо запропонувати ідеологію, найбільш прийнятну для України. Це ідеологія національного миру, глибокої поваги до традицій і культури всіх народів, підкріплена гарантіями економічної свободи та соціальним захистом незаможних верств населення.

Ми повинні уважно вивчити вже апробований в Європі досвід, врахувати практику західної демократії і шукати у себе ті об'єднуючі чинники, які дозволяють знаходити спільну мову представникам різних етносів.

Відомо, що в країнах з міцною національною основою головна ставка робиться на розвиток національної самосвідомості. Там же, де національний патріотизм не домінує, утверджується почуття територіального патріотизму. У зв'язку з цим пропоную нашій партії формулу: на рівні держави – одна мова, на рівні регіону – дві мови.

Приклади розумної національної політики демонструють Австрія, Фінляндія, Німеччина, Великобританія, Канада та інші країни. Вважаю, що в Україні ми забезпечимо собі твердий статус, якщо будемо послідовно дотримуватися принципу гармонійного поєднання національного і територіального патріотизму.

Названі проблеми змушують говорити ще про один важливий аспект нашої діяльності. Партія повинна твердо визначитися щодо адміністративно-територіального устрою держави. Сьогодні ми маємо рішуче заявити: Народно-трудовий союз України, виступаючи за вдосконалення схем стосунків між регіонами та центром, водночас непохитно стоїть на принциповій позиції – Україна має залишатися унітарною державою, як це й визначено Конституцією. Принципи федералізму, зважаючи на нашу історію й нинішні реалії, не для сучасної України. Федералізм – це подарунок тим радикальним політичним силам за кордоном, які до цього часу вважають частину українських земель своїми територіями. Це також послуга тим, хто неправедними шляхами нажив великі капітали і мріє тепер безперешкодно князювати в регіонах.

Партія сповідує один принцип: нам необхідна економічно потужна, територіально неподільна соборна Україна з демократичним суспільним устроєм, сильною шанованою центральною владою і широкими можливостями для ефективного регіонального розвитку. Ми не маємо найменшого права ставити під загрозу одне із основних наших надбань – територіальну цілісність, зміцнену громадянським миром і суспільною злагодою.

Заявляючи про свій курс у внутрішній політиці, ми повинні визначитися й щодо тих принципів, які партія підтримуватиме у політиці зовнішній.

Ми маємо стати прихильниками політики, дружньої до сусідів України. При цьому треба усвідомлювати (і доносити це усвідомлення до людей), що наші економічні можливості зростатимуть, коли Україна матиме членство в ЄЕП і продуктивно працюватиме в складі СНД.

Вимагати від Верховної Ради та уряду встановлення союзних відносин між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном – таким має бути одне із наших основних завдань. Водночас ми повинні заявляти про неприйняття ідеї вступу до НАТО, про зважений і реалістичний підхід, коли йдеться про статус регіонального лідера України та про її вступ до ЄС.

Переконаний, що партія повинна також негайно і чітко оголосити про свої позиції у сфері духовній. Кожна країна має традиційну, історичну релігію. В Україні це – православ'я. Проголошуючи і забезпечуючи свободу совісті, з повагою ставлячись до усіх канонічних церков будь-якої релігії, ми повинні, на мій погляд, визнати для України базовою Православну церкву, не втручаючись в її внутрішні справи.

Народ, який свого часу був примусово обернений в атеїзм, має пригадати слова Святого Писання: «По Вірі вашій буде вам». По Вірі в Бога, а, отже, в добро і справедливість, буде нашому народові.

Православна Церква по праву виконує авторитетну роль духовного пастиря, тому що вона історично довела свою місію, об'єднуючи український народ і велику частину слов'янського світу.

Вважаю, нам необхідно виробити політику взаємодії і співпраці з канонічною Українською Православною церквою. Зближення з УПЦ значно розширить наші можливості як творчої сили, що ратує за духовне відродження України, відстоює ідеали гуманізму та справедливості. Разом із тим, партія не повинна ігнорувати можливість співпраці з греко- та римо-католиками.

Шановні друзі!

Ми всі звикли до твердження, що майбутнє політичної організації забезпечує молода зміна. Партійні лави не поповняться самі собою, як би привабливо не виглядала наша політична платформа. Партія повинна збагатитися новими ресурсами, перш за все, за рахунок своїх молодіжних організацій. Тому слід створити молодіжну організацію, яка б співпрацювала з партією, стала провідником ідей партії серед молоді.

Не будемо забувати, що в Україні піднімаються на ноги молоді люди, не обтяжені ідеологічними забобонами радянського періоду. Вони хочуть вчитися, одержати престижну спеціальність, добре заробляти, повною мірою користуватися своїми громадянськими правами, знайомитися зі світом, вільно перетинаючи кордони. І в наших силах переконати їх у тому, що вони зможуть швидше досягти поставлених перед собою цілей, працюючи в одній команді з нами.

Наше завдання, безперечно, полягає не лише в обіцянні всіляких благ. Передусім, ми маємо навчити молодь бути конкурентоспроможною на ринку праці. Впевнений, що саме це приверне до нас багатьох нових молодих прихильників.

Шановне товариство!

Сказане вище ставить перед нами завдання крок за кроком створювати систему в партійній роботі.

Кожна парторганізація повинна мати свою конкретну справу. Це може бути розвиток дрібного і середнього підприємництва, шефство над дитячим футболом, самодіяльними творчими спілками, допомога ветеранським організаціям і багато іншого.

Нам слід активно вести роботу зі створення парторганізацій, намагаючись залучити до своїх лав людей, авторитетних серед місцевого населення. Діяльність цих осередків повинна розповсюджуватися на територію виборчого округу. Саме ці партосередки зможуть публічно і технологічно впливати на виборчі кампанії, забезпечувати контроль за виборами.

Вкрай необхідно досягти професіоналізму у партійній діяльності. Частково – це штатна робота кадрів. Але це лише один штрих. Професіоналізм – не робота за зарплату. Це, перш за все, така система діяльності, коли кожен партієць, в першу чергу – активіст, глибоко вникає у суть проблеми, сміливо втручається в розвиток подій, залучаючи до цього інших. Професіонально організований партосередок – той, який конкретно ставить завдання, конкретними справами бореться за його вирішення і досягнення конкретних результатів.

Нинішня ситуація особливо гостро актуалізує проблему кадрів. Якщо ми прагнемо до влади, то сьогоднішня складність з підбором партійних кадрів завтра може обернутися проблемою кадрів державних.

Нам треба серйозно підійти до укомплектування кадрами районної і міської партійної ланок. У зв'язку з цим вже найближчим часом слід зайнятися добором керівників партійних організацій та підготовкою дієвого резерву на цю категорію партактиву.

Надзвичайно важливо визначити форми нашої діяльності у позапартійному середовищі. Я маю на увазі інститут співчуваючих. Ми повинні вийти за рамки суто політичних проблем і очолити боротьбу за повсякденні інтереси людей. Будь-яке питання, яке турбує громадян, повинне стати партійною справою.

Саме з таких позицій необхідно діяти і зараз, і тоді, коли члени партії стануть нашими представникам в органах місцевого самоврядування. А я глибоко переконаний, що саме так і буде.

Потрібно з першого дня налагоджувати активне співробітництво з педагогічними колективами і лікувальними установами. Треба дійти в широкій масі до конкретного вчителя, викладача вузу або коледжу, розібратися в їхніх проблемах і надати посильну допомогу. Необхідно вести активний діалог з лікарями і всім медперсоналом про переваги страхової медицини, способи збереження конституційних прав людей на безкоштовне лікування. Поки що системно цього ніхто не робить, тож у нас є великі можливості для докладання своїх зусиль у названій сфері.

Вчителів і лікарів слід активно залучати до політичного процесу, брати участь у вирішенні складних питань і тим самим заручатися їх підтримкою.

Новий стан селянства, інший його статус щодо землі теж ставлять на порядок денний немало невирішених проблем: форми господарювання, захист індивідуальних і корпоративних прав, ціни і кредити, кооперація і спеціалізація тощо.

Нам необхідно тримати міцний зв'язок і з робітничим класом, який, здебільшого, хоче мати 8-годинний робочий день, гарантії оплати праці, у тому числі й погодинної, надійний соціальний захист, особливо на приватних та акціонерних підприємствах. Саме з цих міркувань до складу партійних комітетів необхідно вводити представників робітничого класу і фермерства.

Окремо хочу сказати про стосунки з профспілками. Підкреслю, що це напрямок виключно перспективний і сам по собі, і з урахуванням ситуації у профспілковому середовищі.

Давно відомо, що деякі профспілкові лідери через їхню «пригодованість» фактично відмовилися захищати інтереси людей праці. Це функція соціальна, і в цьому значенні профспілки будуть опорою нашої партії, оскільки стратегічні цілі, середовище і предмет діяльності – люди найманої праці – у нас співпадають.

Виходячи з цього, необхідно встановити партнерські відносини з профспілками, переносити їх на рівень міст, районів і підприємств, вступати в союзницькі контакти заради відстоювання інтересів трудящих.

Говорячи про роботу у позапартійній сфері, слід сказати і про таку її складову, як широке використання малих форм об'єднань людей по інтересах. Йдеться про створення навколо парторганізацій різних формувань за культурними, спортивними, віковими, професійними та іншими принципами.

Слід послідовно створювати мережу таких організацій, залучати до їхнього складу безпартійних. Але ядро подібного роду об'єднань повинне бути партійним. Ці структури організаційно незалежні від партосередків, але завдяки співпраці ми встановимо інформаційний і персональний зв'язок з людьми, які не є членами партії.

Окремо варто сказати про участь парторганізацій у формуванні та діяльності органів самоорганізації населення. Для міських і районних в місті парторганізацій – це конкретна і благодатна робота. Йдеться фактично про виховання самосвідомості громадян в принципово інших умовах.

Що для цього потрібно? Підібрати небайдужих людей, навчити, забезпечити їх обрання, знайти способи співпраці на нижньому, а далі – на найвищому рівні – з ветеранськими товариствами, організаціями інвалідів, патронажною службою, експлуатаційними та іншими підприємствами і працювати.

Власне, сама робота, причому результативна, і буде агітацією. Це теж елемент професіоналізму. Ми повинні довести, що на зміну, скажімо, ЖЕКам чи іншим конторам, що обюрократилися, приходять нові структури, здатні вельми успішно вирішувати поставлені завдання.

Все це має сформувати у свідомості виборців чіткий і зрозумілий образ партії. От чому надзвичайно важливо усі зусилля партійного активу зосередити на тому, щоб донести до виборців головне: ми – партія, яка відстоює інтереси людей найманої праці.

Повсякденною формою ідеологічної роботи повинна стати загальнонаціональна партійна газета. Заснувати її – наш обов’язок. А почнемо найближчим часом зі створення партійного інтернет-видання.

Дійсність вимагає й модернізації рекламної діяльності парторганізацій. Тут слід використовувати такі елементи, як розміщення емблеми партії на маршрутних таксі і автобусах, установка зовнішньої реклами соціальної спрямованості, участь членів партії в масових заходах з використанням партійної атрибутики.

Особливу увагу хочу звернути на деякі аспекти ідеологічної роботи, пов'язані з формуванням і використанням партійної символіки та термінології. За певних умов вирішальне значення у формуванні політичних симпатій чи антипатій можуть мати символи. Вони так само варті найпильнішої суспільної уваги, як і основоположні світоглядні принципи.

Партійна символіка має легко упізнаватися і запам'ятовуватися громадянами. Досить часто саме від позитивного сприйняття символів люди йдуть далі – до прихильного сприйняття ідей партії.

Це – одна із особливостей політичної масової свідомості. В Україні, як і у будь-якій іншій країні світу, залишається сильною влада символів і понять. У виборі політичних уподобань величезне значення може мати не глибинний внутрішній зміст проголошуваних позицій і гасел, а їхнє зовнішнє виявлення, тобто графічні ознаки, певні атрибути.

Скажімо, визначаючи свої політичні симпатії та антипатії напередодні виборів, громадяни здебільшого звертають увагу не на досить складний зміст політичних та економічних програм, а на речі більш конкретні і збагненні: символіку, мову, чітко сформульовану позицію політиків.

Ніхто не буде заперечувати, що велике значення у функціонуванні будь-якої політичної партії відіграє її символіка – гімн, гасло, прапор, емблема, а також повна та скорочена назви організації.

І тут я знову хочу повернутися до проблеми назви партії. Говорю саме «до проблеми», бо, на мій погляд, вона реально існує.

Якщо коротко, назва має найбільш повно відображати ідеологію політичної партії, її глибинну сутність.

Коли ми говоримо про суспільне благо, про служіння своєму народу і про захист представників найманої праці як про свій пріоритет, то чи можна знайти назву більш точну, ніж політична партія „Народно-трудовий союз України”? Вона повністю відповідала б змісту нашої роботи і була б зрозуміла кожному.

Такого ж принципу ми повинні додержуватися, коли йдеться про символіку. Нам на першому етапі роботи партії, вже найближчим часом, не зволікаючи, необхідно розробити прапор та емблему НТСУ. До цього завдання треба підійти з усією відповідальністю, щоб не зробити жодної помилки. Адже символіка має бути зрозумілою, доступною, переконливою. Її ми обираємо назавжди.

Шановні колеги!

Створюючи політичну партію „Народно-трудовий союз України”, ми затверджуємо її основні ідеологічні засади, приймаємо Статут і Програму.

Вже від сьогоднішнього дня кожен із нас починає працювати заради реалізації програмних завдань партії. І обов’язковим інструментом у цій справі має бути постійна й ефективна участь Народно-трудового союзу України у виборах до органів місцевого самоврядування, парламенту, а також участь у президентських виборах. Таку мету ми маємо ставити перед собою вже сьогодні і наполегливо йти до неї, адже наша присутність у владних структурах усіх рівнів стане найкращим засобом втілення в життя накреслених планів.

Не сумніваюся, що разом ми досягнемо успіху. Нам потрібно головне – щоб у нашу правоту повірили співвітчизники. Я знаю, що так і буде. Адже ми закликаємо їх не до руйнування, а до творчої свідомої праці, яка приносила б моральне задоволення, гідну матеріальну винагороду і відчуття господаря своєї долі й своєї сильної, вільної держави з гордим ім’ям – Україна!

Дякую за увагу.

***

Співдоповідь члена Оргкомітету

зі створення політичної партії

„Народно-трудовий союз України”

Світлани Миколаївни Свердлікової

„Про статутні принципи НТСУ”

_________________________________

Установчий з’їзд НТСУ

4 березня 2006 року

Шановні друзі!

На установчому з’їзді нам належить, окрім інших організаційних справ, обговорити й прийняти головний партійний документ – Статут політичної партії „Народно-трудовий союз України”.

Готуючись до нашого першого форуму, Організаційний комітет розглядав кілька варіантів Статуту НТСУ. Не завжди і не відразу досягалася згода, надходили й прямо протилежні пропозиції, розгорталися дискусії. У підсумку з’явилася редакція Статуту, запропонована з’їздові.

Розробляючи Статут, Оргкомітет брав до уваги, що, по-перше, цей документ мав містити сучасні загальноприйняті демократичні норми. По-друге, водночас встановлювати такі правила внутріпартійної діяльності, які б передбачали існування міцної управлінської вертикалі, жорсткої виконавчої дисципліни на усіх рівнях – від найменшої первинної організації до Політбюро.

Що стосується демократичних норм, то вони полягають у наступному. Усі члени партії мають рівні права й можливості. У розробці політики НТСУ беруть участь усі парторганізації, кожен партієць. Статут також надає широкі права місцевим організаціям у вирішенні питань внутрішнього життя і діяльності, передбачаючи, що це відбуватиметься в межах статутних та програмних документів і рішень керівних органів партії. Утверджується норма про виборність, періодичну змінюваність та звітність партійних органів і їхніх керівників перед членами партії. НТСУ поважає думку меншості у партії, діє відкрито й колегіально у прийнятті рішень. В разі ж, якщо такі рішення вже прийняті, за їх виконання кожен несе персональну відповідальність незалежно від посади в організації. Усі партійні осередки також можуть звертатися до вищих партійних інстанцій, апелюючи будь-які рішення. Разом із тим, виконання цих рішень не припиняється доти, доки апеляції розглядаються.

Таким чином, надаючи широкі можливості кожній організації, кожному партійцеві, Статут утверджує міцну дисципліну. Це і є справжня демократія, за якої ніхто не може діяти на шкоду партії.

Вищими керівними органами НТСУ визнаються загальні збори, конференція, з`їзд. Вони визначають кількісний склад, порядок обрання й обирають свої керівні органи: бюро, комітет, Центральний комітет, Політичне бюро Центрального Комітету, Голову партії та Комісію партійного контролю.

Детально не зупиняючись на положеннях про членство в НТСУ та про організаційний устрій партії, зазначу лише, що комітети організацій більш високого рівня мають право скасувати рішення парторганізацій нижчого рівня, якщо такі рішення суперечать Статуту та програмним документам, рішенням керівних органів. Якщо, зокрема, керівництво міської або районної парторганізацій припуститься таких грубих порушень, обласна або прирівняні до неї парторганізації, за наявності відповідних висновків контрольно-ревізійної комісії, можуть своїм рішенням примусово розпустити відповідний комітет.

Окрім того, Центральний комітет партії, дотримуючись положень Статуту, має право примусово розпустити будь-який керівний орган партії нижчого рівня. Зрозуміло, для цього мають бути серйозні підстави, обумовлені Статутом, а також офіційно оформлені висновки.

Ці норми передбачені аж ніяк не для задоволення амбіцій представників вищого ешелону НТСУ. Пропонуючи з’їзду такий порядок підпорядкування, Оргкомітет виходив із практики роботи тих українських партій, політичне життя яких обірвалося через внутрішні чвари й протистояння місцевих організацій з керівними. Народно-трудовий союз України створюється як партія, яка повинна мати велике майбутнє. Саме тому жорстка виконавча дисципліна, що передбачає беззаперечне виконання ухвалених рішень після їх вільного обговорення, – це одна із запропонованих норм партійного життя НТСУ.

Дозвольте також сказати кілька слів про центральні органи НТСУ. Як вже зазначалося, керівними органами партії є з`їзд, конференція, Центральний комітет та Політбюро Центрального комітету НТСУ. З’їзд обирає ЦК та Політбюро ЦК, Голову партії, секретарів ЦК, Комісію партійного контролю та її Голову. Він же заслуховує звіти ЦК, Політбюро ЦК та КПК й приймає з цього приводу відповідні рішення.

Детально про функції керівних органів партії, зокрема, про обов’язки й повноваження Голови партії, ви можете дізнатися безпосередньо із тексту запропонованого проекту. Хочу лише сказати, що, на думку Оргкомітету, саме така вертикаль дозволить ефективно організовувати й скеровувати роботу НТСУ, забезпечуючи порядок і, водночас, гарантуючи широкий простір для ініціативи усіх парторганізацій та членів партії.

Важливою складовою діяльності партії є співробітництво НТСУ з органами влади, громадськими організаціями та об`єднаннями. Саме тому Оргкомітет присвятив цьому окремий розділ Статуту. Чим більше можливостей партія використає у взаємодії із названими структурами, чим більше матиме надійних союзників, чим рішучіше заявлятиме про свою позицію щодо курсу існуючого керівництва країни, тим ближче вона підійде до реалізації своїх програмних цілей – здобуття влади заради ефективного захисту прав людей найманої праці.

Шановні друзі!

Статут НТСУ регламентує не тільки повсякденну роботу парторганізацій, а й передбачає проведення загальнопартійних обговорень та дискусій. Було б добре, якби кожен член партії сприйняв це не як заклик до розмов, а як стимул до активної політичної творчості, яка починається вже зараз, у цій залі.

Сьогодні від імені Оргкомітету запрошую вас до обговорення Статуту і його затвердження й прийняття.

Дякую за увагу.

***

Співдоповідь члена Оргкомітету

зі створення політичної партії

„Народно-трудовий союз України”

Сергія Євгеновича Штанька

„Про основні положення

Програми НТСУ”

_________________________

Установчий з’їзд НТСУ

4 березня 2006 року

Шановне товариство!

Кожен учасник нашого установчого з’їзду має пакет основних документів, серед яких – проект Програми політичної партії „Народно-трудовий союз України”.

Гадаю, немає потреби вдаватися до надто детального аналізу її положень, адже про головні програмні напрямки діяльності НТСУ докладно розповів у своїй змістовній доповіді Голова Оргкомітету зі створення партії Микола Федорович Песоцький. До того ж, будь-хто з присутніх має змогу ознайомитися з текстом запропонованого проекту Програми і зробити свої власні висновки.

Максимально стисло скажу про те, що кожен із пунктів Програми формувався не лише з огляду на поточний політичний момент і нинішні соціально-економічні показники в державі, а й, найголовніше, з думкою про наші найближчі й віддалені перспективи.

Окрім того, Організаційний комітет запропонував саме таку концепцію Програми і саме таку її структуру, попередньо ретельно вивчивши низку вже існуючих програм політичних партій, які діють в Україні і з якими нам доведеться упродовж тривалого часу співробітничати, співіснувати або ж конкурувати.

На наш погляд, головна відмінність Програми НТСУ від решти існуючих – з одного боку, в її універсальності, а з іншого – у максимальній конкретиці. У цьому ви можете пересвідчитися, звернувшись до проекту. Переваги нашої Програми в тому, що це справді реальний план дій, а не розгорнуте теоретичне дослідженням із проблем сучасного політичного будівництва, що притаманне, зокрема, багатьом аналогічним документам інших партій.

Съезд Народно-трудового союза Украины

Съезд Народно-трудового союза Украины

Розробляючи програму дій, оргкомітет виходив, передусім, із двох принципових положень. Перше – кому має служити НТСУ. І друге – на які ідеї при цьому має спиратися.

Отже, головними концептуальними положеннями партії є те, що вона відображає й відстоює інтереси людей найманої праці, використовуючи визнану у всьому світі і, безперечно, прогресивну соціал-демократичну ідеологію. Саме цим мотивується внутрішнє наповнення програмних положень НТСУ, тактика та стратегія партії. Зокрема, цілком логічною і природною є задекларована у програмі стратегічна мета НТСУ: прихід до влади на усіх рівнях задля ефективної роботи із розбудови економічно потужної, демократичної, територіально неподільної України із сильною дієздатною системою управління. Саме за умови здобуття влади ми зможемо у повному обсязі реалізувати свої можливості і досягти тієї мети, заради якої, власне, і створюється НТСУ: прискорити побудову громадянського суспільства, захистити людину праці, забезпечити її особисті права і свободи.

Оргкомітет не випадково акцентує увагу на цьому принциповому орієнтирі, адже лише амбітна мета варта того, щоб для її досягнення мобілізовувати усі можливі ресурси: організаційні, ідеологічні, інтелектуальні і, врешті, фінансово-матеріальні. В іншому випадку партія перетворюється на клуб за інтересами, що на практиці й довели десятки існуючих в Україні політичних утворень.

Шановні колеги!

Як ви вже, напевно, побачили, Оргкомітет розділив Програму на низку підрозділів. Це – загальні положення; соціальна база НТСУ; економіка розвитку; соціальний захист; захист прав людини; територіально-адміністративний устрій України; Збройні сили України; освіта й наука; культура; міжнаціональні відносини; зовнішня політика; екологія; консолідація лівих сил. У свою чергу, кожен підрозділ розгорнуто конкретними положеннями, які, водночас, позбавлені зайвої несуттєвої деталізації. Йдеться лише про найголовніше.

Не зупинятимуся на кожному з пунктів. Скажу лише, що такий розподіл, на нашу думку, найбільш повно відображає як найактуальніші проблеми суспільства, так і ті найважливіші напрямки, за якими належить працювати партії, кожному партійцеві.

Безперечно й те, що партія, як будь-який живий чутливий організм, має негайно реагувати на найменші зміни у суспільстві, відгукуватися на найголовніші події на політичному полі, у разі потреби – рішуче виявляти опозиційність до існуючої влади, враховувати інтереси громадян, які складають її соціальну базу, орієнтуватися на думку виборців. Саме тому Програму НТСУ не можна сприймати як догму, застиглий набір теоретичних тез, схвалених раз і назавжди.

Залишаючи незмінними положення про захист інтересів і прав людей найманої праці та про прихильність до соціал-демократичної ідеології, НТСУ, безперечно, у подальшому доповнюватиме, корегуватиме й переглядатиме окремі програмні установки залежно від соціально-економічної та політичної ситуації в Україні. Не виключено, що це відбуватиметься й шляхом відкритої загальнопартійної дискусії, що є однією із визнаних демократичних норм.

Вже зараз, ще до того, як з’їзд ухвалить рішення щодо Програми, Оргкомітет закликає працювати над нею не лише напередодні проведення чергового найвищого форуму партії, не лише під час конференцій чи нарад, а щоденно. І, що дуже важливо, – колективно. Лише тоді гасла перетворяться на реальність і лише тоді наші спільні політичні завдання будуть наповнені глибоким змістом і стануть зрозумілі людям, коли кожен із нас почує цих людей і трансформує їхню думку в програмне положення НТСУ.

Що стосується поточного моменту, то Оргкомітет вважає запропоновану Програму актуальною і різнобічною. На нашу думку, вона повною мірою відповідає фундаментальним статутним положенням НТСУ і може слугувати конкретним орієнтиром у повсякденній організаційний та ідеологічній діяльності всієї організації, кожного окремого партійця.

Оргкомітет запрошує з’їзд до обговорення запропонованого проекту, внесення змін та доповнень, а в підсумку – до прийняття Програми. Нехай вона веде нас прямим шляхом до найвищих політичних вершин.

Дякую за увагу.

Съезд Народно-трудового союза Украины

Съезд Народно-трудового союза Украины

***

ІЗ ВИСТУПІВ ДЕЛЕГАТІВ З’ЇЗДУ

В.О. Коломієць зазначив, що зі схваленням сприймає ідею створення політичної партії „Народно-трудовий союз України” і погодився із доповідачем в тому, що зараз є сприятливі умови для появи нової політичної сили, яка ставить за мету захист інтересів представників найманої праці.

Виступаючий зупинився на тих положеннях Програми, які стосуються Збройних Сил України, адже ця сфера близька йому за професією. На його думку, цілком виправданим є програмна установка про те, що партія виступає за пріоритетний розвиток національного оборонно-промислового комплексу із застосуванням останніх досягнень науки й новітніх технологій, а також про те, що Збройні Сили України мають забезпечуватися озброєннями, військовою технікою, амуніцією й продовольством вітчизняних виробників, що водночас стимулюватиме розвиток національної економіки.

„Переконаний, що не лише у середовищі військових, але й серед громадян взагалі, знайдуть відгук і схвалення положення Програми про соціальний захист людей у погонах. Я голосую за створення політичної партії „Народно-трудовий союз України” і пропоную установчому з’їзду схвалити й затвердити Статут і Програму партії й прийняти ці документи.”

О.Г. Старинець (гість з’їзду) зазначив, що „в умовах, коли нинішня влада не виконала взятих на себе зобов’язань, особливо актуальним є питання про створення партії, яка реально захищатиме людей праці. Сьогодні є десятки партій, які лише декларують це завдання, а насправді стоять на інших позиціях. Я вірю, що Народно-трудовий союз України стане справжнім виразником інтересів трудящих. За умови цілеспрямованої системної роботи НТСУ матиме всі шанси потужно заявити про себе під час виборів в органи влади усіх рівнів.

Звертає на себе увагу серйозна робота, проведена Оргкомітетом із розробки Статуту й Програми, які заслуговують на схвалення. Особливо глибоко розроблена економічна частина Програми. Мені імпонує також прагнення НТСУ співробітничати з представниками усіх лівих сил України.

Що стосується побажань, то я б порекомендував розширити й конкретизувати положення про соціальний захист та роботу зі створення молодіжних організацій партії”.

С.О. Герасименко: „Я, як і всі учасники нашого з’їзду, підтримую ідею створення політичної партії „Народно-трудовий союз України” і вірю в її перспективи.

Я закликаю вас прийняти Статут і Програму і проголосувати за створення Народно-трудового союзу України. Бажаю усім успіхів у подальшій роботі”.

О.В. Батарчуков: „Промислом Божим нам вготовано жити в часи переоцінки цінностей, болючих перемін у громадському житті, пошуку духовних орієнтирів та відродження національної самосвідомості.

Як це не сумно, але ми забули, що наш народ за своєю духовною суттю – глибоко православний. Сьогодні, звернувшись до кращих традицій наших предків, церква, держава, система освіти повинні допомогти своєму народу повернутися в Православ'я.

Ратуючи за створення сильної незалежної держави, ми не можемо забувати про відродження і зміцнення Православ'я. Інше – просто протиприродно. От чому з таким задоволенням я сприйняв програмне положення, запропоноване цим високим зборам: „У духовній сфері Народно-трудовий союз України, дотримуючись принципу свободи совісті і з повагою ставлячись до усіх канонічних церков будь-які релігії, не втручаючись в їхні внутрішні справи, визнає Православну церкву титульною церквою в Україні”.

Як не порадіти і таким словам: „Народно-трудовий союз України забезпечить створення в Україні не тільки соціалізованої економіки, але й соціалізованого суспільства з домінуванням соціал-реформістської ідеології і християнської моралі".

Саме повернення до духовних коренів допоможе нам знайти непорушний ґрунт під ногами, відновити твердий внутрішній стрижень нашого народу, стати на свою власну дорогу на шляхах історії.

Я закликаю затвердити документи, винесені на сьогоднішнє обговорення, прийняти Статут і Програму, тому що їхній дух відповідає принципам життя православної громадськості”.

Ю.М. Полулященко: „Не сумніваюся, що створювана сьогодні політична партія „Народно-трудовий союз України” невдовзі матиме тисячі прихильників. Для цього є реальні передумови, серед яких – повна дискредитація нинішнього політичного бомонду. Час вимагає появи нових політичних лідерів, народження партії, що відображає інтереси більшої частини населення України, прагне об’єднання лівих, соціал-демократичних, усіх прогресивних сил.

Ситуація в країні переконує нас, що потрібна партія, яка б не лише прийшла до влади, а й усвідомлювала всю відповідальність за цю владу, здійснила план соціалізації усіх сфер життя.

Ви добре знаєте про катастрофу, яка сталася в Алчевську Луганської області. На мою думку, це не лише технічна, техногенна, а й політична катастрофа. Голосуючи за нову партію, ми повинні відразу дбати про створення умов, які б дозволили уникнути політичних катастроф у майбутньому.

Оргкомітет запропонував з’їздові добре вибудований Статут, а також Програму, яка є конкретним планом дій. Я, як і вся луганська делегація, прошу прийняти ці документи і створити нову лівоцентристську політичну партію – Народно-трудовий союз України”.

Д.Г. Редько зазначив, що сьогоднішній захід – це, без сумніву, важливий етап в історії розвитку та формування „лівого центру” в Україні. „Створюючи НТСУ, ми певним чином повертаємось до витоків соціал-демократичної частини політичного спектру нашої країни. Але це не є відступом у минуле. Навпаки, структуризація лівої частини українського політикуму проходить в нових умовах, які склалися після подій минулих президентських виборів. Саме ці події стали однією з основних причин того, що українські соціал-реформісти поставили питання про необхідність створення нової політичної партії”.

Виступаючий зазначив, що одним з основних завдань партії є створення механізмів реалізації такої програми розвитку суспільства і держави, яка б призводила до зміцнення державних інститутів.

„Розуміючи, що нам належить провести величезну організаційну роботу зі створення та структурування партії, ми не можемо забувати про теоретичну роботу. Взагалі ж, я схвалюю запропоновані з’їзду документи та пропоную прийняти рішення про створення політичної партії „Народно-трудовий союз України”.

В.С. Яковлєв зазначив, що при створенні партії „ми повинні особливу увагу приділяти патріотичному вектору в нашій роботі, розвивати соціально-патріотичну доктрину. Необхідно об’єднати всіх тих, хто по своїй природі не може і не хоче бути рабом. Наша партія повинна бути партію вільних людей.

Із демократичними принципами, які закладені в Програмі та Статуті партії повністю згоден. Пропоную учасникам з”їзду їх затвердити і хочу побажати нашій партії великих успіхів”.

***

Учасники першого (установчого) з’їзду політичної партії

„Народно-трудовий союз України”

м. Київ, 04.03.2006р.

1. Батарчуков Олександр Васильович, Чернівецька обл.

2. Білобородова Вікторія Дмитрівна, Вінницька обл.

3. Бикоріз Анатолій Олександрович, Житомирська обл.

4. Богдан Михайло Григорович, Запорізька обл.

5. Брустінов Вадим Володимирович, м. Київ

6. Бурба Володимир Володимирович, Полтавська обл.

7. Вайдич Федір Іванович, Тернопільська обл.

8. Вінтоняк Ірина Миколаївна, АР Крим

9. Власюк Вадим Ростиславович, Рівненська обл.

10. Герасименко Світлана Олексіївна, Сумська обл.

11. Гнаповський Микола Адамович, Луганська обл.

12. Говоровський Сергій Федорович, Дніпропетровська обл.

13. Граніна Лариса Петрівна, м. Київ

14. Гулько Олександр Якович, Хмельницька обл.

15. Демченко Вероніка Сергіївна, Чернігівська обл.

16. Демченко Григорій Хомич, Сумська обл.

17. Дикий Андрій Михайлович, Вінницька обл.

18. Дикий Михайло Андрійович, м. Київ

19. Жижкун Ірина Михайлівна, м. Київ

20. Заєць Олексій Вікторович, Сумська обл.

21. Зінько Павло Петрович, Хмельницька обл.

22. Іванов Владислав Ігорович, Луганська обл.

23. Іващенко Євген Андрійович , Луганськаобл.

24. Карасюк Микола Георгійович, Донецька обл.

25. Кічеджан Гаспар Саркісович, Луганська обл.

26. Клейменов Василь Іванович, м. Київ

27. Клименко Микола Григорович, Черкаська обл.

28. Коломієць Володимир Олександрович, м. Київ

29. Конах Юрій Іванович, Дніпропетровська обл.

30. Красношлик Пилип Володимирович, Луганська обл.

31. Кузнєцов Євген Миколайович, Луганська обл.

32. Кулаков Валерій Володимирович, Дніпропетровська обл.

33. Курбангалієв Ігор Фаритович, м. Київ

34. Лазніков Вадим Миколайович, Луганська обл.

35. Лігун Анатолій Михайлович, Чернігівська обл.

36. Лобода Людмила Іванівна, м. Київ

37. Малоног Наталія Миколаївна, м. Київ

38. Мартієнко Руслан Юрійович, Чернівецька обл.

39. Матога Лідія Олексіївна, Київська обл.

40. Мірошниченко Тетяна Вікторівна, Луганська обл.

41. Нечай Олександр Миколайович, м. Київ

42. Песоцький Артем Миколайович, Харківська обл.

43. Песоцький Микола Федорович, Луганська обл.

44. Подолянко Леонід Андрійович, Івано-Франківська обл.

45. Полулященко Юрій Миколайович, Луганська обл.

46. Редько Дмитро Геннадійович, Львівська обл.<;P>

47. Рибін Павло Олексійович, Донецька обл.

48. Свердлікова Світлана Миколаївна, м. Київ

49. Сорочан Сергій Вікторович, Закарпатська обл.

50. Старинець Наталія Георгіївна, Вінницька обл.

51. Старинець Сергій Леонідович, Вінницька обл.

52. Тєплінський Геннадій Вікторович, Черкаська обл.

53. Усенко Володимир Дмитрович, Полтавська обл.

54. Штанько Сергій Євгенович, Київська обл.

55. Яковлєв Володимир Степанович, м. Київ

56. Яковлєв Володимир Володимирович, Одеська обл.

***

nfp@mbf.com.ua





01.10.2016
РАСКОЛ
 
Copyright © 2004-2005
Н.Ф. Песоцкий
Разработка © Reklama.LG.UA
Система © Sanitarium
Главная   ¤   Общественная деятельность
Выступления и интервью   ¤   Статьи   ¤   Книги
Открытый разговор   ¤   Ссылки
META - Украина. Украинская поисковая система